Камінь в нирці у дитини — явище більш рідкісне порівняно з аналогічним утворенням в сечовивідної системі дорослої людини. Тим не менш діти теж можуть страждати сечокам’яною хворобою, яка називається також уролітіазом або нефролітіазом.

І сам камінь, як і у дорослих, являє собою утворення, що складається з певних солей і органічних сполук, що містяться в сечі. Викликана ця патологія зазвичай обмінними порушеннями, а ось вони можуть мати різну природу.

Причини утворення

Вважається, що якщо є камені в нирках у дітей, причини складаються у вроджених аномалії в будові нирок і сечовивідних шляхів.

Насправді проведені дослідження показали, що ці аномалії є причиною сечокам’яної хвороби лише у 48 % випадків. У той же час важливу роль відіграють такі чинники, як:

• генетична схильність до такого захворювання;
• фактор недоношеності;
• вплив різних шкідливих речовин на організм матері під час вагітності і навіть до неї (це необов’язково куріння, може бути і робота на хімічних виробництвах);
• вагітність з ускладненнями, сильним токсикозом або гестозом.

Цікаво, що грудне вигодовування або, навпаки, харчування штучними сумішами на процес утворення каменів не впливає. Коли дитина підростає, нерегулярне харчування все-таки грає негативну роль, так само, як і зловживання фаст-фудом і напівфабрикатами.

Також в більш пізньому віці негативну роль можуть зіграти ферментативні порушення, гіпертиреоз, захворювання нирок. Слід зазначити, що сечокам’яна хвороба часто поєднується з хронічним пієлонефритом, але він не завжди є першопричиною її розвитку.

Камені в нирках дитини в 2 роки виявляються досить рідко. Зазвичай перші ознаки сечокам’яної хвороби фіксуються пізніше, хіба що її розвиток дійсно пов’язана з вродженими аномаліями внутрішніх органів або з генетичною схильністю.

Є теорія, що в дитячому віці першопричиною формування каменю може стати інфекція сечовивідних органів, яка приймає хронічну форму. Приблизно в 62-65 % випадків виявляються камені в нирках у дитини 3 років або трохи старше.

Симптоми сечокам’яної хвороби у дітей

Основним симптомом сечокам’яної хвороби є больовий синдром. У чому ознаки каменів у нирках у дітей збігаються з клінічною картиною захворювання у дорослих. Однак є важлива відмінність. Якщо дорослі частіше стикаються з нирковою колькою, то діти відчувають ниючі болі, що мають розлитої характер, і це може утруднити діагностику сечокам’яної хвороби у дитини. Крім того, часто малюк навіть не може правильно показати, де саме в нього болить.

У дорослих у більшості випадків біль відчувається переважно в попереку, в той час як у дітей вона може віддавати в живіт. Тому батьки часто в такій ситуації підозрюють харчове отруєння, апендицит або напад гастриту. Але якщо конкремент розташовується низько, то у дитини біль може віддавати в ногу. У хлопчиків може хворіти головка статевого члена.

Якщо є камені в нирках, симптоми у дитини раннього віку теж будуть характерними. Хоча малюк ще не може показати, що у нього болить, наявність больових відчуттів буде помітно по плачу і загального неспокою.

Додаткові ознаки

Також спостерігаються такі симптоми, як:

• ознаки загальної інтоксикації (слабкість, млявість, зниження апетиту);
• підвищення температури, часом лихоманка;
• дизурія, тобто затримка або відсутність сечовипускання;
• гематурія — поява слідів крові в сечі, цей симптом свідчить про те, що камінь перешкоджає відтоку сечі або навіть встиг пошкодити слизову оболонку сечоводів;
• нудота і блювання.

Ця клінічна картина складається з-за того, що в ранньому віці сечокам’яна хвороба найчастіше супроводжується інфекцією органів сечостатевої системи. Відходження дрібних каменів проходить з менш вираженими симптомами, що часто воно виявляється випадково.

Без симптомів

У деяких випадках захворювання протікає практично безсимптомно. Принаймні, зовні ніяк не проявляється, якщо камінь маленький і ніяк не перешкоджає відтоку сечі.

Виявити його можна тільки при проведенні УЗД нирок. Саме цим і небезпечна сечокам’яна хвороба у дітей, оскільки батьки нічого про неї не знають (дитина не відчуває болю, ні інших зовнішніх проявів), і через якийсь час розвивається ниркова недостатність. Щоб цього не сталося, потрібно регулярно відвідувати уролога.

Цікаво, що у дітей найчастіше зустрічаються кальцієві камені. А ось інші їх типи — уратні конкременти і струвит — виявляють значно рідше.

Діагностика каменів у нирках у дітей

У зв’язку з тим, що прояви сечокам’яної хвороби у дітей можуть бути дуже схожі на ознаки пієлонефриту, гострого апендициту, циститу, травми нирок та інших патологій, обов’язково проводиться додаткова діагностика. Це означає, що виконуються лабораторні аналізи та ультразвукове дослідження нирок. Застосовуються рентгенологічні методи діагностики. З них найбільш інформативним дослідженням вважається екскреторна урографія. Робиться оглядовий знімок сечовивідної системи в цілому.

Якщо відходження конкременту все-таки відбудеться, то рекомендується провести хімічний склад каменю (робиться спектральний аналіз, оптична кристалографія).

Консервативні методи лікування сечокам’яної хвороби

Якщо були виявлені камені в нирках у дітей, лікування може бути як консервативним, так і хірургічним. Консервативна терапія включає відразу кілька напрямків, в першу чергу купірування больового нападу, а також зняття запалення і розчинення каменів (що можливо тільки для відносно невеликих конкрементів).

Під час нападу рекомендується спочатку купірувати біль, для цього використовуються нестероїдні протизапальні засоби, до числа яких відноситься, наприклад, “Нурофен”. Ці препарати не просто знімають біль, але і попереджають розвиток повторного нападу. Такі ліки з обережністю призначають при нирковій недостатності, оскільки вони можуть посилити захворювання. Але в той же час вони не впливають на здорові нирки.

Що стосується розчинення каменів, то вибір препарату залежить від їх хімічного складу. Наприклад, якщо це кальцієві камені, то призначаються “Лідаза”, метиленовий синій і як діуретика — “Фуросемід”. Якщо мова йде про розчиненні оксалатного каменю, то призначаються фітин і вітамін В6. При змішаному типі каменів призначають екстракт марени красильної в таблетках, “Фитолизин” (його випускають у тюбиках), “Ниерон”, “Цистенал”, інші препарати.

Протизапальною, знеболюючою і сечогінним ефектом володіють такі комбіновані фітопрепарати, як “Цистон”, “Цистенал” і “Канефрон Н”.

Якщо всі перераховані консервативні методи не дали потрібного ефекту, то проводиться дроблення каменів у нирках у дітей або використовуються інші хірургічні методи у відповідності з рекомендаціями ВООЗ.

Хірургічне лікування при наявності каменів у нирках

Хірургічне втручання допускається лише при наявності певних показань, до числа яких відносяться:

• постійна біль, що відчувається незважаючи на те, що дитина приймає знеболюючі засоби;
• серйозне порушення ниркової функції;
• зростання конкременту в розмірах;
• розвиток вторинної інфекції;
• гематурія, тобто поява крові в сечі, що свідчить про пошкодження стінок органів сечовивідної системи.

Мають значення як вік дитини, так і “вік” ниркових каменів. Якщо вони були виявлені 2-3 роки тому, і за цей час їх не вдалося розчинити, то боротися з ними доведеться більш радикальними методами.

Застосовуються різні методи хірургічного втручання.

Дистанційна літотрипсія

В останні роки широке поширення набула дистанційна літотрипсія, тобто видалення каменю шляхом дроблення. Вона не рекомендована для всіх випадків, а тільки для тих, коли діаметр конкременту не перевищує 2,0 см, а саме це утворення має відносно невисоку щільність.

У розвинених країнах для цього використовуються урорентгенологические столи, які вже вбудовані сучасні літотріптери.

Вплив на конкременти в цьому випадку здійснюється за допомогою методів ударно-хвильової терапії, коли на камінь спрямовані хвилі такого типу, що впливають на нього з певною частотою. Потужність цієї хвилі, інші її характеристики, кількість повторних сеансів — все це визначає лікуючий лікар.

Дистанційна літотрипсія протипоказана при геморагічному діатезі, при наявності ще не вилікуваним інфекції сечовивідних шляхів, а також у тих випадках, коли є серйозні деформації опорно-рухового апарату, або коли маленький пацієнт страждає ожирінням.

Контактна літотрипсія

Якщо мова йде про великому конкременте, тоді використовуються методи контактної літотрипсії. Одним з найбільш поширених є черезшкірна нефролітотрипсія.

Вона застосовується тоді, коли діаметр конкременту перевищує 2 сантиметрів, або коли діагностика показує наявність множинних каменів в нирці. Іноді вона проводиться в тих випадках, коли дистанційна методика не дала бажаного результату.

Але при інфекції сечової системи і цей тип операцій протипоказаний, так само, як і при наявності пухлин будь-якого походження.

Відкриті операції в даний час проводяться вкрай рідко, оскільки вони припускають саме травматичне втручання.

Висновок

Нефролітіаз — серйозне захворювання, що вимагає кваліфікованої медичної допомоги. Самостійне лікування, тим більш методами народної медицини, як радять багато, не тільки не позбавить від проблеми, а може погіршити ситуацію.