Симптоми гінекологічного дисбактеріозу

Як було сказано вище, крім кишкового дисбактеріозу, існує також вагінальний. Гормональні порушення, запальні захворювання органів малого тазу, недотримання особистої гігієни, інфекційні процеси у піхві – факторів, які сприяють розвитку вагінального дисбактеріозу, безліч. Наслідки цього захворювання точно такі ж, як і у випадку з кишечником: зниження загального та місцевого імунітету, погане самопочуття, зниження життєвого тонусу.

Патогенні бактерії, які призводять до вагінозу у більшості випадків:

• гарднерели;
• клостридії, клебсієли, коринебактерії;
• стрептококи і стафілококи;
• кишкова паличка.

Симптоми вагінального дисбактеріозу:

• хворобливе сечовипускання (виникає в більшості випадків, так як патогенна мікрофлора поширюється і на сечоводи, при відсутності лікування може “піднятися” до сечового міхура і навіть до нирок, що виллється в хронічний пієлонефрит);
• сухість піхви;
• виділення незвичайного характеру;
• відчуття свербежу, печіння в області статевих органів і піхви.

Діагностика вагінального дисбактеріозу включає в себе:

• огляд гінеколога;
• мазок на мікрофлору;
• аналіз на піхвовий посів.

Перед тим як пройти огляд і здати аналізи, рекомендується кілька днів утримуватися від статевих контактів, не робити спринцювання, не користуватися свічками. Ці дії з високою часткою ймовірності посприяють зміни аналізів і не дозволять скласти лікаря вірну клінічну картину. А отже, і схема лікування вагінального дисбактеріозу буде складена невірно. Якщо лікар призначить препарати, ефективні в боротьбі не з тими бактеріями, то мова про одужання можна не вести. Якщо пацієнтка перед взяттям мазка стане дотримуватися всі необхідні правила, то результат аналізу буде достовірним і, відповідно, лікування буде призначено вірне.