У китайській медицині з давніх часів застосовується мышьяковистый ангідрид (оксид миш’яку). З XVII століття використовують його і в гомеопатії. Це неорганічне з’єднання сьогодні також застосовується в терапії автоімунних захворювань, онкологічних пухлин, а також в якості некротизирующего засіб при шкірних патологіях, в стоматології.
Характеристика і опис речовини
Мышьяковистый ангідрид – речовина, представлене у вигляді склоподібних шматків або важкого порошку білого кольору, що повільно розчиняється у воді, їдких лугах. Для того щоб отримати порошок, шматки миш’яку змочують етанолом, потім витирають і висушують.
Сьогодні можна зустріти також мышьяковистый ангідрид в складі таблеток, які вкриті оболонкою. В одній такій пігулці крім миш’яку міститься сульфат закису заліза.
Мышьяковистый ангідрид застосування знайшов в медицині. Препарат у формі таблеток вживають всередину при таких патологіях:
- виснаження організму;
- анемія;
- неврастенія;
- недокрів’я;
- хронічні порушення травлення;
- рахіт;
- остеодистрофія.
Зовнішньо порошок використовують в якості некротизирующего засіб при шкірних патологій. У стоматології препарат застосовують для некротизації пульпи.
Терапевтична дія, або Властивості мышьяковистого ангідриду
При застосуванні препарату місцево через три години спостерігаються подразнення, біль та запалення, потім відбувається некроз шкірного покриву або слизових оболонок, пульпи зуба. При вживанні всередину спостерігається поліпшення травлення, кровотворення, починають активно засвоюватися азотні і фосфорні сполуки.
Таблетки, до складу яких входить мышьяковистый ангідрид, легко всмоктуються в ТРАВНОМУ тракті, але не повністю. Діюча речовина потрапляє в кровотік, починає накопичуватися у тканинах і органах, переважно в печінці, легенях, селезінці та нирках. За результатами досліджень стало зрозуміло, що речовина здатна проникати через плаценту і накопичуватися в органах і тканинах плоду.
Виводиться мышьяковистый ангідрид з організму повільно, разом з уриною і жовчю, калом і потом.
Інструкція по використанню
Таблетки приймають у кількості однієї штуки два рази на добу, після трапези. При лікуванні анемії ліки останнім часом застосовується нечасто, так як виявляє недостатню ефективність. Максимальна добова доза становить 0,015 грама.
Зовнішньо порошок наносять на тканини при необхідності їх некротизації. Процедуру повинен проводити лікар.
Обмеження у використанні
Не можна використовувати препарати з даними активною речовиною при наявності таких патологій і станів:
Препарат повинен призначати лікар. Самолікування в даному випадку неприпустимо.
Прояв побічних реакцій, передозування
Побічні явища спостерігаються при перевищенні допустимих доз ліків. Насамперед уражаються дрібні судини, шкірний покрив, нервова тканина і печінку.
Мышьяковистый ангідрид володіє високою токсичністю. Гранично допустима концентрація становить 0,010 мг/м3. Полусмертельная доза – 19,1 мг на один кілограм маси тіла.
Тривалий отруєння препаратом сприяє порушенню слуху. При прийомі таблеток у великій кількості розвивається шлунково-кишкове отруєння. Через дві години після прийому препарату відчувається металевий присмак у роті, живіт починає сильно хворіти, спостерігаються блювання (блювотні маси мають зелений колір), діарея. Далі настає зневоднення організму, розвиваються судоми, з’являються жовтяниця, анемія, ниркова недостатність у гострій формі. Потім наступають колапс, кома, параліч дихання.
При хронічній інтоксикації спостерігаються парестезії, неврит, зміна забарвлення шкірного покриву, дерматит, нудота і блювота, анемія, виснаження організму, порушення діяльності серцево-судинної системи, набряки та інше. Хронічне отруєння призводить до летального результату внаслідок розвитку пневмонії, цирозу печінки, некрозу міокарда і т. д.
При гострій інтоксикації призначається 5% розчин унітіолу внутрішньом’язово в кількості 5 або 10 мл кожні шість годин. При хронічній інтоксикації приймають по одній капсулі з 0,5 г унітіолу на протязі трьох днів.
Додаткова інформація
За результатами численних досліджень стало зрозуміло, що токсична дія препарату знижується, якщо попередньо буде введений фенобарбітал, дифенін або спіронолактон. При одночасному застосуванні тироксину, преднізолону, естрадіолу і триамциналона збільшується токсичність мышьякового ангідриду.
Крім медицини речовина активно застосовується для виготовлення кольорового скла, а також лісохімії і електротехніки.
