Свист при вдиху у дорослого і дитини: можливі захворювання і методи лікування

Відповідне лікування

Після того, як був поставлений діагноз, можна переходити до методів лікування, відповідним виявленої причини. Лікувати свистяче дихання необхідно спираючись не тільки на результатах клінічного дослідження, але і в залежності від кількості нападів порушення дихання та їх тривалості. Якщо причиною порушення дихання став бронхіт (код за МКХ-10 – J20.0), то швидке полегшення принесуть антибіотики та відхаркувальні препарати. Якщо протягом курсу лікування свист у легенях не пройшов, лікар може призначити курс препаратів, що розширюють бронхи. Вони підійдуть також для лікування нападів астми у дітей і дорослих. Їх випускають у вигляді аерозольних спреїв, таблеток, ін’єкцій.

Лікування при астмі і хронічній формі бронхіту

Якщо напади свистячого дихання і патологічне його порушення викликані астмою або хронічною формою бронхіту, курс лікування препаратами для розширення бронхів буде призначений на тривалий час. Необхідно враховувати швидкість дії ліків, яке допоможе зняти симптоми. Якщо свист при диханні у дорослого, таблетки добре підійдуть. Їх легко приймати, але варто врахувати, що ефект наступає після всмоктування діючої речовини в кров. Ліки у вигляді інгаляційних аерозолів зручні в застосуванні як для дітей, так і для дорослих: препарат легким натисканням розпорошується хмарою дрібних крапель, і разом з повітрям при вдиху потрапляє в дихальні шляхи. Дія починається через декілька хвилин, дихання стає рівним, тихим. Ефект може тривати до 8 годин, що практично виключає можливість забути прийняти нову дозу і зіткнутися з новим нападом.

Дивіться також:  Кишковий коліт: симптоми, лікування, причини захворювання, профілактика

Гострий набряк слизових оболонок органів дихання допомагають зняти препарати, що активізують видільні функції нирок (діуретики), засоби для розширення бронхів у комплексі з серцевими. Необхідно суворо дотримуватися схеми лікування і не припиняти прийом ще кілька днів після зникнення симптомів для закріплення терапевтичного ефекту.