Тазовий ганглионеврит – це запалення поперекового вузла симпатичного нервового апарату, яке супроводжується ураженням відповідних відростків. Первісною причиною такого пороку є наявність в організмі гострого чи хронічного інфекційного процесу. Крім того, існує кілька факторів, що сприяють розвитку хвороби.

Тазовий ганглионеврит – що це таке

Симптоми цього захворювання дуже різноманітні, але основними серед них вважається яскраво виражений постійний больовий синдром і порушення нормальної чутливості.

Визначити точний діагноз можна на підставі специфічних симптомів, однак для проведення диференціальної діагностики необхідний ряд інструментальних досліджень.

Для того щоб вчасно запідозрити і виявити патологію, слід знати її клінічні особливості. Тазовий ганглионеврит завжди протікає досить-таки важко, але він володіє декількома симптомами, при наявності яких можна швидко виявити хворобу. При виявленні таких ознак дуже важливо відразу ж звернутися до лікаря для підбору підходящої терапії.

Для лікування захворювання найчастіше використовуються консервативні методики, але якщо вони виявляються неефективними, пацієнту призначається хірургічне втручання.

У міжнародній класифікації патологій МКБ-10 тазовий ганглионеврит не має власного позначення. Ця хвороба відноситься до класу невралгії, через що деякі її види можна відшукати під кодами В00-В / 99.

Патогенез

За відгуками, тазовий ганглионеврит зазвичай розвивається на тлі протікання якогось інфекційного процесу в організмі. Так, джерелом хвороби може стати:

• ангіна;
• кір;
• грип;
• дизентерія;
• ревматизм;
• туберкульоз;
• сепсис;
• скарлатина;
• дифтерія;
• сифіліс;
• оофорит;
• аднексит;
• простатит.

Крім усього іншого, тазовий ганглионеврит може мати герпетичну природу, тобто з’являтися на тлі поширення вірусу герпесу в периферичній нервовій системі.

Набагато рідше ця хвороба може стати результатом токсичної дії отруйних елементів або сильнодіючих медикаментів, а також прогресування раку.

Причини

Серед сприяють розвитку патології факторів медики виділяють:

• куріння;
• зловживання спиртними напоями;
• тривалий вплив на організм низької температури;
• ВІЛ;
• емоційне або фізичне перевтома;
• ослаблення імунної системи;
• оперативне втручання в області тазу.

Всі ці умови сприяють виникненню запальних процесів в нервових стовбурах і вузлах.

Симптоматика хвороби

Лікування тазового ганглионеврита починається, як правило, з усунення його проявів, які доставляють пацієнтові дискомфорт. Зазвичай для цього використовуються консервативні методики. Першим ділом пацієнту прописуються відповідні препарати. Наприклад, якщо людину турбує сильний біль, йому призначаються відповідні анальгетики, при втраті чутливості – фізіотерапевтичні процедури та імуномодулятори. Саме тому медики стверджують, що лікування і симптоми тазового ганглионеврита взаємопов’язані.

До основних ознак хвороби, за якими її можна визначити, можна віднести:

• яскраво виражені пульсуючі, пекучі, ниючі больові відчуття;
• порушення чутливості в зоні куприка;
• безсоння;
• емоційна нестабільність;
• сильна біль в момент інтимної близькості;
• відхилення менструального циклу.

Примітно, що больовий синдром, який вважається головним симптомом тазового ганглионеврита, не посилюється при рухливості. Зате він загострюється при різкій зміні погоди, у момент стресових ситуацій і при прийомах їжі.

Що ж стосується чутливості, то при такої хвороби вона може бути як холодних, так і підвищену.

Діагностика

Кваліфікований невролог зуміє визначити тазовий ганглионеврит на підставі клінічних проявів. Однак для проведення диференціальної діагностики необхідні інструментальні дослідження, перед якими лікар повинен:

• ретельно вивчити анамнез хвороби і способу життя людини для виявлення первісної причини;
• здійснити фізикальний огляд;
• провести детальний опитування для з’ясування ступеня вираженості наявних ознак і часу появи проблеми.

Лабораторні аналізи калу, сечі і крові при підозрі на наявність тазового ганглионеврита просто безглузді, оскільки не несуть в собі ніякої діагностичної цінності.

Натомість можуть знадобитися такі інструментальні обстеження:

• УЗД органів малого тазу;
• КТ;
• МРТ;
• електроміографія;
• рентгенографія хребта.

Терапія

Відразу варто сказати, що ефективним може бути виключно комплексне лікування. З урахуванням вираженості і частоти больового синдрому, характеру висипань та інших зовнішніх ознак, а також присутності всіляких ускладнень, пацієнту прописуються гангліоблокатори, вакцини проти герпетичного вірусу, новокаїнові блокади, препарати, спрямовані на підтримання нормального рівня водно-сольового балансу, всілякі противірусні медикаменти. Крім усього іншого, хворому показана симптоматична і патогенетична терапія. Не менш важливі фізіотерапевтичні процедури. Тільки дотримуючись всіх вказівок невропатолога можна розраховувати на позитивний результат хвороби.

Для лікування тазового ганглионеврита використовується кілька дієвих методик:

• медикаментозна терапія;
• хірургічне втручання;
• фізіотерапевтичні процедури.

Які препарати ефективні

При такому захворюванні лікарі зазвичай призначають своїм пацієнтам:

• вітамінні комплекси – “Вітрум остеомаг”, “Кальцемін адванс”, “Кальцій Д3-нікомед”, “Нейромультивит”, “Юнигамма”, “Вітаксон”, “Пентовіт”, “Нейрорубін”;

• антидепресанти і седативні ліки – “Флуоксетин”, “Sertraline”, “Эсциталопрам”, “Пароксетин”, “Флувоксамін”;
• гангліоблокатори – “Гигроний”, “Бензогиксоний”, “Имехин”, “Димеколин”, “Кватерон”, “Пентамін”, “Камфоний”, “Темехин”, “Пахикарпин”, “Пирилен”;
• спазмолітики – “Пірен”, “Иправент”, “Платифілін”, “Але-спазм”, “Бускопан”, “Оксивент”, “Мідріаціл”, “Мідрум”, “Детрузитол”;
• нейролептики – “Флюанксол”, “Левомепромазин”, “Абилифай”, “Кветіапін”, “Молиндоном”, “Тріфтазін”;
• холінолітики – “Бесалол”, “Атровент”, “Атропіну сульфат”, “Беллалгін”, “Атропін”, “Беластезин”, “Бекарбон”;
• антигістамінні препарати – “Рупатадин”, “Азеластин”, “Цетиризин”, “Астемізол”, “Акривастин”, “Биластин”, “Лоратадин”, “Левокабастин”;
• анальгетики – “Ибуклин”, “Темпалгін”, “Ібупрофен”, “Кетанов”, “Напроксен”, “Пенталгін”, “Баралгін”, “Каффетин”, “Кеторол”;
• противірусні та антибактеріальні засоби – “Імупрет”, “Інфлюцид”, “Лавомакс”, “Неовір”, “Деринат”, “Полудан”, “Ремантадин”, “Енгістол”;
• імуномодулятори – “Лікопід”, “Інтрон А”, “Реаферон”, “Аміксин”, “Саврац”, “Иммунофан”;
• хлорид кальцію і глюконат кальцію.

Крім того, сучасна медицина для лікування герпетичної форми тазового ганглионеврита пропонує спеціальні виростатики – “Фамцикловір” і “Бривудин”. Сьогодні ці препарати вважаються досить затребуваними.

При гострій формі хвороби пацієнтам додатково прописуються кортикостероїди.

Другий етап лікування

У комбінації з підібраними препаратами гарного ефекту можна досягти за допомогою фізіотерапевтичних заходів. Найрезультативнішими вважаються такі процедури:

• УФО;
• радовые ванни;
• ультразвук;
• грязьові аплікації;
• медикаментозний електрофорез;
• діадинамотерапія;
• магнітотерапія.

Якщо ж консервативні методики не приносять бажаного ефекту, пацієнту призначається проведення симпатектомії – процедури, при якій вирізають пошкоджений симпатичний нервовий вузол. Зазвичай оперативне втручання здійснюється за допомогою малоінвазивних методик:

• лапароскопічно;
• торакоскопически.

Загалом тривалість лікування і його успішність залежить від своєчасності звернення до фахівця, точність поставленого діагнозу і якості самої терапії.

Альтернативна медицина

Насправді, лікування симптомів тазового ганглионеврита народними засобами – не найкраще рішення. Всі лікарі в один голос говорять про небезпеку такої терапії. Адже в дійсності вона не здатна повністю усунути патологію, а лише тимчасово притупити зовнішні прояви хвороби. При цьому первісна причина захворювання так і залишиться не виявленої, з-за чого незабаром може нагадати про себе. Звичайно ж, після такої терапії ризик виникнення рецидивів вкрай високий. Але тим, хто з якихось причин просто не може звернутися до лікаря, лікування тазового ганглионеврита народними засобами може дійсно стати в нагоді. Але варто ще раз зазначити, що така терапія не здатна повністю позбавити людину від проблеми.

Шанувальники народної медицини вважають дуже дієвим засобом відвар з верби. Його рекомендується вживати по одній столовій ложці 4 рази протягом дня до їди. Для виготовлення ліків потрібно:

• 10 г подрібненої кори дерева залити 200 мл гарячої води;
• варити засіб на слабкому вогні протягом 20 хвилин;
• процідити зроблений відвар через кілька шарів марлі;
• після того, як настій охолоне, його можна пити.

Ще одним ефективно справляються з лікуванням симптомів тазового ганглионеврита народним засобом вважається мазь із гліцерину і йоду. Це ліки потрібно застосовувати щодня протягом місяця. Для приготування потрібно:

• у рівних пропорціях змішати йод і гліцерин, помістивши компоненти в зручний флакон;
• ретельно струсити флакон, змочити в цьому розчині ватний диск;
• акуратно змастити місця, в яких локалізується біль.

Ймовірні наслідки

Якщо ігнорувати зовнішні прояви тазового ганглионеврита і відмовитися від своєчасної терапії, ризик розвитку серйозних ускладнень істотно підвищується. Найчастіше хвороба призводить до таких наслідків:

• енцефаліт;
• постгерпетична невралгія, яка проявляється у вигляді сильного печіння в локалізації основного вогнища;
• ослаблення м’язів в області попереку.

Прогноз і профілактика

Заходи, спрямовані на запобігання появи і розвитку ганглионеврита, можуть бути первинними і вторинними. Перші необхідні для попередження виникнення хвороби. До них можна віднести:

• ведення активного здорового способу життя;
• систематичне проходження профілактичних оглядів лікарями різних профілів;
• своєчасна терапія патології інфекційного характеру.

Вторинна профілактика передбачає попередження рецидивів ганглионеврита після проведеного курсу лікування. Такі заходи передбачають систематичне відвідування невролога та виконання фізіотерапевтичних процедур.

Подальший прогноз при тазовому ганглионеврите переважно сприятливий, проте за умови вчасно розпочатого і грамотної терапії. Але в деяких випадках пацієнти скаржаться на больові відчуття і порушену чутливість ще протягом кількох років після курсу лікування. Нерідко терапія забирає дуже багато часу, при цьому в рази знижується працездатність людей з діагнозом “тазовий ганглионеврит”. Але як би там не було, при своєчасному і правильному лікуванні більшість пацієнтів успішно позбавляються від патології і ведуть повноцінний спосіб життя.