“Зовиракс”: термін придатності, інструкція, аналоги, відгуки

Очна мазь

Препарат закладається в кон’юнктиву смужкою 10 міліметрів до п’яти разів на добу. Терапію рекомендується продовжувати після зникнення симптомів як мінімум ще три дні.

Термін зберігання даної лікарської форми – 36 місяців після розкриття туби препарат слід зберігати в холодильнику, не заморожувати. У мазі “Зовіракс” термін придатності після розкриття – один місяць. Вартість мазі – 250-300 рублів.

Ліофілізат

Приготовлений розчин застосовується внутрішньовенно. У людей з ожирінням використовуються такі ж дози, як у пацієнтів з нормальною масою тіла.

Для усунення інфекційних захворювань, спричинених вірусом простого та оперізувального герпесу, медикамент вводять внутрішньовенно тричі на добу в дозі 5 міліграм на кілограм ваги.

Для терапії інфекційних поразок у людей з імунодефіцитом лікарський засіб застосовують внутрішньовенно тричі на добу в дозі 10 міліграм на кілограм ваги.

Для запобігання цитомегаловірусної інфекції при трансплантації кісткового мозку ліки “Зовиракс” вводять внутрішньовенно тричі на день у концентрації 500 мг на квадратний метр площі тіла. Лікування починається з п’ятого дня до пересадки і триває до 30 діб після пересадки.

Дивіться також:  "Кавінтон": побічні ефекти, інструкція із застосування, склад та відгуки пацієнтів

Особливу увагу слід приділити зниження дозування “Зовиракса” у осіб пенсійного віку зі зниженим кліренсом креатиніну.

Згідно анотації щодо застосування відомо, що у людей із захворюваннями нирок внутрішньовенне застосування ліки необхідно призначати з обережністю. Дозування варіюють залежно від ступеня прояви недуги.

Де вказано термін придатності “Зовиракса”? Як правило, всю необхідну інформацію вказують на упаковці або на тюбику.

Ліофілізат потрібно тримати подалі від дітей, при температурі не більше тридцяти градусів тепла. Термін придатності “Зовиракса” у даній формі випуску – п’ять років. Вартість варіюється від 1500 до 2000 рублів.

Тривалість лікування “Зовіракс” у цій лікарській формі, як правило, дорівнює п’яти днів, але може коригуватись залежно від стану пацієнта. Тривалість профілактичного лікування визначається тривалістю інфекційно-небезпечного періоду.