Інструкція та ефективність «Рифампіцину»

«Рифампіцин» є напівсинтетичним похідним. Застосовують його проти туберкульозу з початку сімдесятих років. Володіє широкою сферою активності і хорошими фармакокинетичними властивостями. Однак швидке поява стійкості сильно обмежує показання до його використання. Переважно він повинен застосовуватися при наявності туберкульозу, атипового мікобактеріозу і, у рідкісних випадках, при важкій формі деяких інших інфекцій, на тлі яких неефективна терапія альтернативними засобами. Ліки володіє бактерицидним ефектом, виступає специфічним інгібітором. Показання до використання наступні:

• проведення лікування туберкульозу;
• терапія атипового мікобактеріозу у ВІЛ-інфікованих (зазвичай в цьому випадку ліки застосовують у поєднанні з Ципрофлоксацином» і «Азитроміцином»);
• у випадку тяжких форм стафілококової інфекції в комбінації з «Ванкоміцином» і фузидієвої кислоти;
• при легионеллезе в поєднанні з макролідами;
• в рамках профілактики менінгіту серед носіїв менінгокока.

Незважаючи на широкі лікарські можливості цього антибіотика від туберкульозу легенів, в кожному випадку слід оцінювати потенційну користь для конкретного пацієнта і ризик розповсюдження стійкості. Протипоказаннями до використання вважаються непереносимість поряд з тяжкими захворюваннями печінки.

Всередину «Рифампіцин» необхідно приймати за годину до їжі або через сто двадцять хвилин після). При прийомі всередину необхідно суворо дотримуватися лікарських рекомендацій. Варто проконсультуватися з лікарем при появі свербежу, висипу, травного розлади, болі в області печінки, жовтяниці та інше. Під час терапії не виключено фарбування в червоний колір сечі, слини, слизу, мокротиння, а також контактних лінз.