Дегідратація

Тобто зневоднення організму. Це відбувається тоді, коли людина вживає занадто мало рідини або, наприклад, при отруєння, що супроводжується тривалою блювотою і діареєю. Зростає концентрація сечовини – посилюється запах аміаку.

У таких випадках треба напувати хворого регидратационным розчином – аптечним (“Регідрон”) або приготованим самостійно (1 ч. л. солі і 1 ст. ложка цукру на 1 літр теплої води). Давати розчин потрібно часто, але невеликими порціями.

Захворювання нирок

У тому числі пов’язані з утворенням каменів (конкрементів) і появою застійних процесів. Лікування може призначити тільки лікар.

Сьогодні існують різні методи – від медикаментозного розчинення, що може використовуватися тільки для дрібних каменів, до ультразвукового дроблення і повноцінного хірургічного втручання.

Захворювання печінки і пов’язані з цим порушення обмінних процесів

Призначаються гепатопротектори (наприклад, “Карсил” або “Ессенціале”).

Крім того, хворий повинен дотримуватися відповідну дієту.

Бактеріальні інфекції

Вони викликають запальні процеси в сечовому міхурі. Життєдіяльність хвороботворних мікроорганізмів підсилює запах аміаку.

Такі захворювання лікуються тільки антибіотиками за призначенням лікаря.

Також на неприємний запах сечі впливає вживання препаратів кальцію, деяких вітамінів групи В, харчових добавок, що містять залізо.

Слід зазначити, що у діабетиків може спостерігатися і інший запах трохи солодкуватий, що нагадує прілі яблука. Однак це характерно тільки для важкої форми захворювання, для діабету 1-го типу, коли замість глюкози організм отримує енергію з жирів, і тоді відходами в цьому біохімічному процесі стають такі сполуки, як ацетон та деякі органічні кислоти. Вони і дають характерний яблучний запах.