Діагностика

Завдяки діагностичним заходам встановлюється причина проблем зі слухом, ступінь порушення. Ще дослідження дозволяють виявити, регресує або недуга прогресує. Обстеження виконується лікарем-отоларингологом. Щоб оцінити стан, застосовується метод мовної аудіометрії. Якщо приглухуватість виявлено, пацієнта виписують направлення до сурдолога.

Для визначення виду приглухуватості застосовується отоскопія, порівняльна оцінка кісткової та повітряної провідності. З кондуктивної приглухуватістю для виявлення причини застосовують тимпанометрию. З допомогою электрокохлеографии діагностується активність равлики і слухового нерва.

Діагностику у немовлят виконують за допомогою методів TEOAE і DPOAE. Дана процедура проста і швидка, її проводять спеціальним пристроєм. Іншим методом для виявлення слухового порогу вважається метод викликаних потенціалів. Він визначає стан слухової функції.

Лікування

Глухота і приглухуватість – це недуги, які вимагають лікування. Затягувати з цим не варто, оскільки хронічні патології непросто піддаються терапії. Відновити функції вуха можна тільки на початкових стадіях недуги.

Згідно з результатами досліджень, своєчасне лікування допоможе помітно поліпшити слух (80%) або повністю вилікувати пацієнта. Це стосується гострої і раптової глухоти. А якщо захворювання хронічне, то лікування не так ефективно – близько 20%.

Майже не виліковується глухота, яка виникла внаслідок гіпертонічної кризи, порушення кровообігу в слуховому аналізаторі, атеросклерозу. У традиційній медицині практикують 2 види лікування: консервативне і хірургічне. Кожен вид терапії має свої особливості.