Чому так відбувається?

Целіакія – патологічний стан, при якому порушується працездатність кишкових ворсинок. Пригнічується поглинальна функція тракту, організм не отримує необхідних компонентів. Це призводить до недостатності заліза, вітамінних сполук, фолієвої кислоти. Одна з особливостей переломів трубчастих кісток у дітей (як і будь-яких інших елементів опорної системи) – низька щільність, яка провокується браком корисних речовин. Відповідно, целіакія веде до зниження міцності кісткової. Паралельно зростає рівень запалення, також негативно впливає на здоров’я опорної системи.

З’ясовуючи особливості переломів у дітей щелеп, кінцівок і інших частин тіла на тлі целіакії, лікарі вирішили: єдиний надійний метод профілактики – правильне харчування. Необхідно повністю виключити глютен з раціону хворого. Як відзначили дослідники згаданого вище випадку, така міра стосовно дитині дозволила в наступні 3,5 року (саме через скільки батьки привели дитину в клініку для профілактичного обстеження) обійтися без переломів. Відзначається, що перебудова на нову систему харчування дітям дається непросто, але результати того варті.

Причини і наслідки

Якщо не торкатися теми рідкісних вроджених та спадкових захворювань, доведеться визнати: основний відсоток переломів у неповнолітніх обумовлений індустріальним суспільством і особливостями соціальної взаємодії. Дітям непросто навчитися дотримуватися побутові правила, вести себе коректно в транспорті, а значить, зростає небезпека отримання ушкодження. Лікарі, що займаються особливостями діагностики та лікування переломів у дітей, зазначають: близько 70% усіх випадків обумовлені їздою на велосипедах, скейтбордах, самокатах, роликах. Багато діти катаються там, де це заборонено, стрибають у небезпечних місцях, падають. Навіть транспортні засоби не призводять до травмування неповнолітніх так часто, як це відбувається з-за побутових причин. У середньому ймовірність травм із-за транспорту у дорослого вище, ніж у дитини, але тяжкість ушкоджень зазвичай домінує у других. Проведені дослідження показали, що в середньому на тисячу дітей припадає 248 осіб з забоями, 30 з вивихами та близько 57 з кістковими переломами.

Щоб зрозуміти, як відрізнити ці випадки, необхідно розглянути їх особливості, хоча б у загальних рисах.