Пряме переливання крові проводиться рідко і за винятковими показаннями. Проведення процедури не завжди можливо внаслідок проблеми пошуку підходящого донора, а саме її проведення пов’язане з великою кількістю ризиків і труднощів. Як виконується пряме переливання? Які показання та протипоказання до процедури? Як вибирається донор? Які можливі ускладнення?

Правила переливання

Щоб уникнути небезпечних наслідків прямого переливання крові, в медичних установах суворо дотримуються правила проведення процедури. Гемотрансфузія повинна проводитись повністю асептичної середовищі, тобто знезараженої. Перед переливанням в обов’язковому порядку потрібно провести певні дослідження (незалежно від даних, які вже відомі з медичної картки хворого): визначення групової приналежності донорського матеріалу та резус-фактора, перевірка сумісності донора і реципієнта.

Використання біологічного матеріалу, який не пройшов перевірку на сифіліс, сироватковий гепатит і СНІД, заборонено. Обсяг взятого за один раз біологічного матеріалу не повинен перевищувати 500 мл. При додаванні консервує розчину кров може зберігатися при температурі від чотирьох до дев’яти градусів за Цельсієм двадцять один день. Заморожений при температурі рідкого азоту (це -196 градусів) матеріал допускається зберігати роками. Новонародженим дітям гемотрансфузія проводиться виключно з урахуванням індивідуального дозування, з великою обережністю і за показаннями.

Підготовка донора

Велике значення при прямому переливанні крові має підготовка донора. Ним може бути людина від вісімнадцяти до сорока п’яти років, не має протипоказань. Повинні бути відомі результати попереднього медичного огляду, аналізів (відсутність гепатиту В, Сніду, сифілісу). Після здавання крові донору дають теплий чай з цукром, ситний обід. Для відпочинку в день забору крові на руки донору видається звільнення від роботи. Пряме переливання проводиться в умовах операційної або в спеціальному стерильному пункті. Навіть якщо є свіжі результати аналізів, лікар зобов’язаний провести аналізи крові пацієнта і донора, порівняти біологічну сумісність, зробити біологічні проби.

Техніка переливання крові

Поширеним методом лікування різних захворювань і купірування невідкладних станів є непряма трансфузія свіжозамороженої плазми, крові, еритроцитарної або тромбоцитарної маси. Процедура обов’язково повинна проводитися правильно, згідно строго затвердженими інструкціями, які єдині і для московської станції переливання крові, і для регіональних, і для закордонних. Відповідальність за здоров’я реципієнта лежить не на молодшому персоналі, а безпосередньо на лікаря.

Алгоритм переливання крові наступний:

Підготовка пацієнта до процедури, збір анамнезу, з’ясування наявності хронічних захворювань (у жінок) вагітностей, визначення групи по системі АВ0 і резус-фактора.

Вибір донорського матеріалу і оцінка його на придатність до використання макроскопічним методом. Додаткова перевірка за системами Rh і АВ0.

Проведення проб на сумісність крові для переливання біологічним і інструментальним способом. Невелика кількість (близько 5 мл) крові поміщають у спеціальний апарат і додають краплю сироватки. Після ведеться спостереження. Якщо не почалося склеювання еритроцитів, це означає, що реципієнт і донор сумісні. Інший спосіб перевірки — введення пацієнту декількох мл крові донора і спостереження за його станом.

Трансфузія. Пакет з біологічним матеріалом попередньо повинен знаходитися при кімнатній температурі протягом півгодини. Процедура проводиться одноразової асептичної крапельницею зі швидкістю від 36 до 65 крапель в хвилину. Пацієнт при цьому повинен перебувати в горизонтальному положенні і в повному спокої.

Заповнення лікарем протоколу гемотрансфузії.

Спостереження за реципієнтом протягом доби, особливо уважно перші три години.

Пряме переливання

Пряме переливання крові проводиться в екстрених випадках, тобто досить рідко. Перевагою такого методу є той факт, що біологічний матеріал зберігає всі властивості, недоліком — необхідність складного апаратного забезпечення. Переливання, виконане таким способом, може викликати емболію артерій і вен (закупорку кровоносних судин сторонніми частинками або бульбашками газу).

Показання до переливання

Показанням до прямого переливання крові є порушення системи згортання при відсутності ефекту від інших методів терапії. Взагалі, основними показаннями до переливання (будь-яким способом) є:

• важкі анемії (рівень гемоглобіну менше 70 г/л), які характеризуються вираженою слабкістю, підвищеною частотою серцебиття при незначному фізичному навантаженні або в спокої, запамороченням, сильним головним болем, порушеннями зору і так далі);
• гемолітична хвороба новонароджених — вроджене захворювання, обумовлене несумісністю крові плода і матері за антигенами;
• значна екстрена крововтрата внаслідок травм або невідкладних станів (маточне, кишкова кровотеча, інсульт, пухлина або тромбоз головного мозку);
• безперервні кровотечі (втрата пацієнтом протягом декількох годин більше 30 % крові);
• важкі інтоксикації;
• хірургічні операції зі значною крововтратою;
• передозування деяких видів ліків, у тому числі непрямих антикоагулянтів, які порушують процес згортання крові (“Синкумар”, “Варфарин”, “Пелентан”, “Неодикумарин” та інші);
• деякі хвороби нирок і печінки;
• дерматологічні захворювання з гнійниками;
• ДВЗ-синдром, який характеризується утворенням тромбів в судинах і призводить до множинних масивних крововиливів.

Протипоказання до переливання

Пряме переливання крові може викликати порушення процесів, що повністю забезпечують життєдіяльність організму, тому лікарі завжди оцінюють не тільки свідчення, але і наявність або відсутність протипоказань. Велике значення при цьому мають дані про попередні переливаннях (якщо були). Групу ризику становлять пацієнти з онкологічними захворюваннями, тривалими септичними процесами, патологіями крові, жінки, які перенесли ускладнені пологи або кесарів розтин, народження дітей з жовтяницею, викидні.

Абсолютними протипоказаннями до прямого переливання крові є недостатність серця, гнійне запалення оболонки серцевого м’яза, гіпертонія третьої стадії, загальні порушення білкового обміну, порушення кровообігу мозку, алергійний стан, кардіосклероз, міокардит. Відносними протипоказаннями є аневризма аорти, активний ендокардит, гострий тромбофлебіт, різко виражена гіпертонія, схильність до алергії, тяжка ішемічна хвороба.

Можливі ускладнення

Безпосередньо під час прямої процедури переливання можуть з’явитися ускладнення, викликані похибками при проведенні процедури. Одним з таких є згортання крові в системі. Щоб запобігти цьому, повинні застосовуватися інструментальні методи, які забезпечують безперервний потік крові. Внутрішня поверхня трубок в таких апаратах покрита силіконом, який попереджає формування тромбів.

Наявність тромбів у системі переливання може закінчитися проштовхуванням згустку в судини і артерії хворого. Це загрожує розвитком тромбоемболії. У пацієнта при цьому виникає почуття тривоги, з’являються болі в грудній клітці, задишка і кашель, різко підвищується артеріальний тиск, набухають шийні вени, шкіра в області обличчя, грудей і шиї синіє. Поява цих симптомів вимагає негайного припинення процедури і почала заходів невідкладної допомоги.

Сумісність груп крові

При здачі крові обов’язково біологічний матеріал перевіряється по системі Rh і АВ0, а також на СНІД, сифіліс і сироватковий гепатит. По системі АВ0 біологічний матеріал ділиться на 4 групи, по Rh – на дві по наявності або відсутності на поверхні кров’яних клітин особливого антигену. Резус-негативна і резус-позитивна кров несумісні. При цьому «позитивного» людині можна переливати кров Rh-, а не в зворотному порядку.

Перша група є універсальною, другу можна переливати людям з другою та четвертою, а людині з другою групою — першу і другу. Кров третьої групи можна переливати людям з третьою і четвертою, а пацієнтам з третьої — першу і третю. Четверту можна переливати тільки реципієнту з такою ж групою, а ось людині з 4 групою для гемотрансфузії підійде будь-який біологічний матеріал.

Універсальний донор

Сьогодні в ході прямого переливання забороняється використовувати будь-який біологічний матеріал, крім крові такої ж групи і резус-фактора, що і у реципієнта. У рідкісних екстрених випадках може використовуватися універсальний донор. З якою групою крові повинен бути універсальний донор? Це володар біологічного матеріалу першої групи з негативним резус-фактором.