Історія відкриття

Інтерферони були відкриті майже 50 років тому. Перші лікарські препарати отримували з крові донорів. Для цього кров’яні клітини обробляли вірусами, після чого вони починали продукувати білки із захисними властивостями. Отриманий таким чином інтерферон володів високою ефективністю, але його виробництво у великих масштабах було утруднене із-за дефіциту сировини. Наприклад, для отримання об’єму препарату, необхідного для лікування 1 онкологічного хворого, потрібно було зібрати кров у 200 донорів.

У середині 80-х років XX століття виникли перші передумови для одержання синтетичних рекомбінантних інтерферонів. Швидкий розвиток генної інженерії в ці роки призвело до створення нової технології – впровадження відповідного гена в колонії бактеріальних клітин Pseudomonas putіda, здатних швидко розмножуватися. Це дозволило синтезувати людський рекомбінантний альфа 2b інтерферон в промислових масштабах. Перший препарат, створений у СРСР, який отримав назву “Реаферон”.

У наступні роки проводилися ретельні дослідження цього лікарського засобу на тваринах на предмет тератогенних і токсичних властивостей. Випробування підтвердили його безпека для плода і відсутність відмінностей між побічними ефектами штучно синтезованого та природного інтерферону.

Пізніше для отримання рекомбінантного інтерферону стали застосовувати бактерії кишкової палички, так як вони швидше виробляють цю речовину. Перший препарат, отриманий на їх основі, назвали “Реаферон-ЄС” (від абревіатури латинської назви цього мікроорганізму Escherichia coli). Дані бактерії також застосовуються в більшості сучасних виробництв рекомбінантних інтерферонів.