Здоров’я – це найважливіша, сама тендітна, найнеобхідніша цінність у житті будь-якої людини. Той факт, що не всі усвідомлюють до кінця важливості здорового організму, жодною мірою не применшує її значення. В нинішній час люди з хорошим самопочуттям і відсутністю хворобливих відчуттів і хвороботворного стану ставляться до цього дуже легковажно. Воно й не дивно: нічого не болить, ніщо не турбує – значить, не було про що й думати. Але це не відноситься до тих, хто був народжений вже хворою людиною. Цього легковажності не розуміють ті, кому не дано було радіти здоров’я і нормальної повноцінної життєдіяльності. Це не відноситься до людям, хворим на ДЦП.
Суть діагнозу ДЦП
Дитячий церебральний параліч (ДЦП) – це захворювання хронічного характеру, що не відноситься до групи прогресуючих, але вимагає постійного і регулярного лікування огляду патологій головного мозку, в його корі або підкіркових областях, стовбурі або капсулах. Ця хвороба проявляється, головним чином, у частковій фізичної та інтелектуально-психологічної неспроможності людини, а також неможливості ним повноцінно керувати своїм тілом. Така неспроможність пояснюється тим, що мозок хворого не посилає сигнал м’язам до рухової активності, тому він не може контролювати більшість своїх рухів. Причиною такого діагнозу часто стає аномальне внутрішньоутробний розвиток, пологи з ускладненнями, родова гіпоксія або асфіксія, а також ендокринні або інфекційні захворювання, перенесені матір’ю хворого малюка під час вагітності. Діти з церебральним паралічем пізніше починають тримати голівку, перевертатися зі спинки на живіт, сидіти, ходити. Дуже багато з них не можуть ходити, вже будучи на стадії дорослішання.
Але є в усій цій сумній історії один позитивний момент: ДЦП – не вирок. Існує маса всіляких методик, лікувальних заходів, різних медикаментозних засобів, що сприяють частковому відновленню здоров’я дитини та наближенню його до нормальної життєдіяльності.
Своєчасне звернення батьків дитини з церебральним паралічем до лікаря-невропатолога за консультацією може посприяти більш раннього їх втручання в протікання хворобливого процесу і реабілітації жалюгідного стану здоров’я малюка за допомогою здійснення певних процедур. Не стоїть на місці медицина пропонує всілякі способи поліпшення самопочуття дитини з цим діагнозом у вигляді масажу, лікувальної гімнастики, занять на спеціальних тренажерах, фізіотерапії, магнітотерапії, электрорефлексотерапии, Бобат-терапії, методу Війта, занять з логопедами та психологами, застосування допоміжного обладнання. І не останнє місце в цьому ланцюгу займає лікувальна фізична культура (ЛФК) при ДЦП.
