ЛФК при ДЦП: види вправ, покрокова інструкція їх виконання, розклад програми тренувань, розрахунок навантажень для людей з ДЦП та необхідне спортивне обладнання

Здоров’я – це найважливіша, сама тендітна, найнеобхідніша цінність у житті будь-якої людини. Той факт, що не всі усвідомлюють до кінця важливості здорового організму, жодною мірою не применшує її значення. В нинішній час люди з хорошим самопочуттям і відсутністю хворобливих відчуттів і хвороботворного стану ставляться до цього дуже легковажно. Воно й не дивно: нічого не болить, ніщо не турбує – значить, не було про що й думати. Але це не відноситься до тих, хто був народжений вже хворою людиною. Цього легковажності не розуміють ті, кому не дано було радіти здоров’я і нормальної повноцінної життєдіяльності. Це не відноситься до людям, хворим на ДЦП.

Суть діагнозу ДЦП

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) – це захворювання хронічного характеру, що не відноситься до групи прогресуючих, але вимагає постійного і регулярного лікування огляду патологій головного мозку, в його корі або підкіркових областях, стовбурі або капсулах. Ця хвороба проявляється, головним чином, у частковій фізичної та інтелектуально-психологічної неспроможності людини, а також неможливості ним повноцінно керувати своїм тілом. Така неспроможність пояснюється тим, що мозок хворого не посилає сигнал м’язам до рухової активності, тому він не може контролювати більшість своїх рухів. Причиною такого діагнозу часто стає аномальне внутрішньоутробний розвиток, пологи з ускладненнями, родова гіпоксія або асфіксія, а також ендокринні або інфекційні захворювання, перенесені матір’ю хворого малюка під час вагітності. Діти з церебральним паралічем пізніше починають тримати голівку, перевертатися зі спинки на живіт, сидіти, ходити. Дуже багато з них не можуть ходити, вже будучи на стадії дорослішання.

Але є в усій цій сумній історії один позитивний момент: ДЦП – не вирок. Існує маса всіляких методик, лікувальних заходів, різних медикаментозних засобів, що сприяють частковому відновленню здоров’я дитини та наближенню його до нормальної життєдіяльності.

Своєчасне звернення батьків дитини з церебральним паралічем до лікаря-невропатолога за консультацією може посприяти більш раннього їх втручання в протікання хворобливого процесу і реабілітації жалюгідного стану здоров’я малюка за допомогою здійснення певних процедур. Не стоїть на місці медицина пропонує всілякі способи поліпшення самопочуття дитини з цим діагнозом у вигляді масажу, лікувальної гімнастики, занять на спеціальних тренажерах, фізіотерапії, магнітотерапії, электрорефлексотерапии, Бобат-терапії, методу Війта, занять з логопедами та психологами, застосування допоміжного обладнання. І не останнє місце в цьому ланцюгу займає лікувальна фізична культура (ЛФК) при ДЦП.

Лікувальна фізична культура

Ні для кого не секрет, що спорт є запорукою здорового тіла та здорового духу. Заняття спортом дають людині можливість активно проводити час в русі, розвивати всі групи м’язів, отримувати заряд енергії та бадьорості, надавати своєму тілу естетично красиві вигини і форми, підтримувати себе у відмінному настрої і піднесеному стані духу. Можна нескінченно довго перераховувати переваги занять спортом, так само як і називати всілякі різновиди спортивної активності. Але особливе місце в цьому переліку потрібно відвести лікувальної фізкультури.

ЛФК являє собою комплекс спеціальних терапевтичних прийомів із застосуванням фізкультурних вправ, що сприяють поліпшенню стану і часткового відновлення здоров’я хворих та інвалідів, а також застосовуються в якості профілактики від можливих захворювань. Сама по собі лікувальна фізкультура вважається медичною дисципліною з педагогічними особливостями, оскільки це не тільки виконання відокремлених фізичних вправ, але і виховання у пацієнта віри в себе і впевненості в тому, що успіх прийде і здоров’я повернеться. Не дивно, що в якості одного з методів реабілітації у випадку з дітьми, хворими церебральним паралічем, використовується комплекс вправ ЛФК при ДЦП. Адже батьки нещасного малюка готові виконувати будь-які заняття, слідувати всім можливим гімнастичним комплексів і проходити всілякі терапії тільки заради того, щоб їх дитина хоча б частково відчув радість повноцінного життя.

Значення лікувальних вправ при ДЦП

В чому особливість впливу вправ ЛФК при ДЦП? За рахунок чого настає ремісія окремих м’язових груп в теле ураженого церебральним паралічем дитини? І як працює комплекс ЛФК при ДЦП? Щоб відповісти на ці запитання, потрібно розібратися з тим, які цілі, завдання та принципи методики лікувально-фізичної терапії, що допомагає реабілітувати втрачене малюком в допологовій, родовому або післяпологовому періоді здоров’я.

Головною метою ЛФК при ДЦП у дітей є розвиток здібностей довільного гальмування рухів, а також зниження м’язового гіпертонусу, поліпшення рухової координації, збільшення амплітудних рухів в області суглобів. Для діток, м’язова активність яких загальмована і не дозволяє нормально функціонувати фізично, це дуже важливий аспект реабілітації.

Завдання комплексу ЛФК при ДЦП включають кілька основних напрямів:

  • здійснення загальнозміцнюючий і оздоровчого впливу на організм;
  • допомога у відновленні працездатності тіла;
  • нормалізація кровообігу і обміну речовин в зоні ураження;
  • повне або часткове врегулювання обмінних і нервово-судинних порушень;
  • запобігання появи спайок в області між прилеглими тканинами і нервовими оболонками;
  • заміщення вже утворилися спайок пристосованістю тканин до подібного роду утворень допомогою спеціальних вправ;
  • зміцнення слабкою м’язової тканини;
  • розвиток координації рухів;
  • допомогу в боротьбі з супутніми аномаліями – викривленням хребта, порушенням його рухливості і так далі.
Дивіться також:  Каєпутова масло: властивості та застосування

І цей перелік не є остаточним. Методики ЛФК при ДЦП передбачають побудову комплексу вправ на принципах регулярності, систематичності, безперервності занять, індивідуальному підході до кожного пацієнта, звернення уваги на його вік і психічний розвиток, з урахуванням тяжкості та стадії захворювання. Всі ці аспекти в сукупності зумовлюють позитивний результат від проведених процедур, що обумовлює важливість подібного роду фізкультурної терапії для дітей з відхиленнями нервової і психічної системи.

Види вправ

На яких основних варіаціях вправ ЛФК при ДЦП ґрунтується курс реабілітації пацієнтів?

  • Зафіксоване положення – модель лікувального вправи, заснована на фіксації кінцівок у спеціальній шині або лонгете.
  • М’язове розтягування – припускає розгойдування у всіх суглобах кінцівок з амплітудою коливань, розрахованої на поступове зростання.
  • М’язове розслаблення – передбачає почергову фіксацію рук і ніг для зниження кількості мимовільних рухів, здійснюваних хворою дитиною, а також ослаблення підвищеного тонусу.
  • Ходьба – дає можливість розробити руховий апарат на більш високі можливості у пересуванні.
  • Вправи зі стимуляцією м’язової активності та м’язового гальмування – являють собою почергове згинання-розгинання суглобів з паралельним м’язовим масажем.
  • Підйом по поверхні з нахилом – здійснюється з інструктором і дає можливість тренувати, наскільки це можливо, прес і м’язи ніг, тримати баланс і утримувати рівновагу.
  • Вправи на вироблення витривалості.
  • ЛФК на активізацію рухового апарату

    У комплексі вправ ЛФК для дітей з ДЦП передбачені першочергові вправи на найважливішу область реабілітації – руховий апарат. Адже багато дітей при церебральному паралічі не здатні ходити, їм треба допомагати, їх треба цьому вчити. У випадках, коли центральна або периферична нервова система пошкоджена, може виникнути проблема з рухом верхніх або нижніх кінцівок. Ця проблема називається в медицині як тетрапарез. Для того щоб зміцнити рухові і координаційні навички у дітей-інвалідів, а також підвищити ступінь їх контролю над власними діями, передбачені відповідні гімнастичні вправи.

    • У вихідному положенні сидячи на п’ятах, малюк намагається встати на коліна під впливом рухів інструктора (або батька), який бере дитину за плечі, утримуючи його паралельно в тазостегнової частини.
    • Сидячи на колінах, під впливом рухів дорослого, який притримує його в пахвовій зоні, дитина починає рухи з боку в бік, щоб мати можливість вміти переносити масу свого тіла на одну ногу. При цьому другу ногу дитина намагається відірвати від опори сам, розводячи руки в сторони.
    • Повернувшись обличчям до маленького сидить на стільці пацієнту з ДЦП, ЛФК-інструктор в особі спеціаліста або батька фіксує його ноги на підлозі своїми і акуратно бере за ручки. При цьому кисті підтягуються вперед і вгору, щоб дати дитині можливість навчитися самостійно вставати.
    • У вихідному положенні стоячи ноги дитини ставляться стопами одна до одної в одну лінію, одна за одною, руками дорослого виробляються легкі поштовхи спочатку в спину, потім груди – так у малюка формується поняття про підтримку рівноваги.
    • У такому вихідному положенні потрібно намагатися розгойдувати дитини в сторони так, щоб він намагався зробити крок самостійно.

    Подібні вправи ЛФК для дітей з ДЦП дозволяють підвищити рухову активність малюка і дати йому шанс навчитися ходити.

    ЛФК на опрацювання суглобів

    Не менш важливо навчити дитину керувати своїми рухами і зміцнити його суглоби. Особливість цього моменту полягає в тому, що діткам, хворим на церебральний параліч, притаманні больові відчуття в суглобах, судомний біль і суміжні патології. Щоб розвивати суглоби кінцівок, потрібно звернути увагу на ряд спрямованих на зміцнення занять ЛФК при ДЦП.

    • Вихідна позиція дитини – лежачи на спині. Одна нога розгинається і фіксується дорослим під власною вагою тіла або під натиском руки, а друга поступово згинається в коліні. Стегно при цьому по можливості притискається до живота, після чого плавно приділяється назад у вихідне положення.
    • Вихідна позиція малюка – лежачи на боці. Коліно тримається зігнутим, стегно по черзі то відводиться, то повертається у вихідне положення.
    • Першочергове положення тіла – стоячи обличчям до столу впритул до нього. Необхідно притулити живіт до нього так, щоб ноги вільно висіли, після чого по черзі то випрямляти їх, розгинаючи коліна, то повертати в підвішений стан.
    • Лежачи на спині, дитина за допомогою дорослого згинає ногу в коліні, після чого по можливості випрямляє її максимально рівно.
    • Поклавши хворого на церебральний параліч дитину на живіт, дорослий або інструктор підкладає під його груди валик, після чого, утримуючи дитину за руки, піднімає верхню частину тулуба, уривчасто і пружно здійснюючи рухи вгору і вниз.
    • Вихідна позиція малюка – лежачи на спині. Руки згинаються в ліктях так, щоб обличчя залишалося нерухомим і розгорнуті в бік. Після чого дорослий допомагає зігнути дитині кінцівку, розгортаючи його голову в іншому напрямку.
    Дивіться також:  Ефективні засоби гігієни для лежачих хворих: список, особливості та відгуки

    ЛФК на розтяжку

    Підвищити гнучкість також допомагає комплекс вправ ЛФК для дітей з ДЦП на розтяжку. Він дозволяє знизити рівень вираженості патологічного стану спини і хребта, покращує стан ураженого спинного мозку, а також його нервових закінчень. Більш того, такого роду заняття ЛФК для дітей з ДЦП дозволяють зміцнити м’язи кінцівок, що, безумовно, впливає на більш впевнені рухи руками і ногами.

    • Дитину треба посадити у вихідне положення на підлогу так, щоб ноги були випрямлені, а тулуб поряд з ними створювало прямий кут і було перпендикулярно підлозі. Видихаючи, малюк повинен постаратися нагнутися так, щоб мати можливість дотягнутися пальцями рук до пальців ніг. При цьому допомога інструктора ЛФК для дітей з ДЦП в даній вправі полягає в тому, що він допомагає опустити корпус ще нижче, роблячи плавні натискання на спину так, щоб лоб дитини теж торкнувся ніг.
    • Будучи в положенні лежачи на животі, дитина витягує руки вздовж тіла. Потім він розгортає кисті рук до підлоги і робить на них упор. Поступово впираючись на руки і піднімаючи грудну клітку над рівнем підлоги, малюк тренує розтяжку м’язів біцепса, імітуючи віджимання здорової людини. Дорослий повинен стежити за тим, щоб дитина не закидав голову, і щоб його дихання було спокійним, рівним.
    • Наступна вправа нагадує жим нижнього преса з запрокидыванием ніг у комплексі занять здорової людини. Вихідне положення – дитина з церебральним паралічем лежить на спині, руки витягнуті уздовж тіла. На рахунок «раз» він повільно і плавно піднімає прямі ноги над головою і заводить їх вгору за голову, торкаючись пальцями ніг підлоги над своєю верхівкою і не згинаючи їх у колінах, на рахунок «два» повертає їх так само повільно у вихідне положення. Протягом усього вправи дорослий контролює процес і стежить за тим, щоб руки від підлоги не відривалися.
    • Вихідна позиція – сидячи на підлозі з розставленими в сторони ногами. Перший рух – згинання правої ноги так, щоб її п’ятка стосувалася внутрішньої стегнової частини лівої ноги, друге рух – наближення стопи лівої ноги до колінного суглобу правої ноги. Після проведення цих маніпуляцій здійснюється рух правою рукою до лівого коліна в обхват з підтриманням лівої ноги, а рух лівої руки переміщує її на протилежну сторону талії за спину. Дорослий повертає голову дитини в ліву сторону і нахиляє її так, щоб підборіддя стосувався лівого плеча. При цьому праве коліно постійно залишається в положенні притиснутого до підлоги.

    Такий комплекс вправ ЛФК для дітей з ДЦП при регулярному його виконання з дня у день сприяє значному поліпшенню стану маленького пацієнта. Особливо дієва така лікувальна гімнастика в тому випадку, коли вона здійснюється на ранньому етапі дорослішання дитини. І чим раніше – тим краще.

    ЛФК на розслаблення

    Примітно, що заняття з ЛФК при ДЦП у дорослих так само, як і у дітей, сприяють реабілітаційному процесу. Але у дорослих це відбувається набагато повільніше, ніж у дітей, оскільки дитячий організм набагато більш податливий. Тому затягувати з ЛФК при ДЦП у дітей не можна.

    Виходячи з того, що частим симптомом дитячого церебрального паралічу є сильний гіпертонус м’язів, медициною передбачені спеціальні вправи на їх розслаблення.

    • Для того щоб руки і ноги хворої дитини могли відпочити, йому необхідно лягти спиною на підлогу, після чого кінцівки з одного боку зафіксувати в нерухомому стані, застосовуючи при цьому обважнювачі, які можна спорудити з мішечків з піском.
    • Вільну руку з іншого боку тулуба дитина повинен зігнути в лікті, при цьому його передпліччя допомагає йому тримати проводить лікувальну гімнастику дорослий. Рука залишається в такому положенні до тих пір, поки не відчується зниження м’язового тонусу. Після чого дорослий допомагає дитині струсити кисть, періодично згинаючи її, обертаючи і відводячи з боку в бік.
    • Те ж саме потрібно зробити і з ногою. У той час, поки зафіксовані кінцівки однієї сторони стосуються живота дитини, дорослий допомагає йому тримати гомілки і відводити ноги в тазостегновому суглобі так, щоб мати можливість здійснювати кругові рухи для розтяжки м’язів ноги. Відповідно, ноги поперемінно чергуються.

    ЛФК на дихання

    Система вправи ЛФК при ДЦП передбачає ремиссионный процес тільки при регулярному виконанні. Розклад програми тренувань повинно включати заняття дозвілля хворого щодня, день у день. Тільки регулярна гімнастика і постійні заняття зможуть повернути фізіологію хворої дитини в більш або менш прийнятну форму. Тому нехтувати щоденної періодичністю комплексної терапії церебрального паралічу не можна.

    Дивіться також:  Еритроцити в калі: опис аналізу, показання і розшифровка

    Крім усього іншого, ЛФК при ДЦП передбачає і вміння правильно дихати.

    • Дорослий показує дитині, як потрібно робити правильний глибокий вдих і видих як ротом, так і носом. Для цього можна використовувати допоміжний інвентар у вигляді кульок, гумових іграшок, мильних бульбашок.
    • Інструктор вимовляє голосні звуки, то знижуючи, то підвищуючи гучність свого голосу. Дитина повинна повторювати за ним. Можна по черзі чергувати це вправа з співом чи грою на духових.
    • Стандартне вправу з відновлення дихального процесу – підйом рук над головою і наповнення легенів повітрям при вдиху повною груддю, а також опускання рук на видиху. Можна ускладнити вправу, використовуючи частину видиху із зануренням голови пацієнта у воду.

    Багато схеми роботи в ЛФК з ДЦП розроблялися медпрацівниками різних установ відповідного характеру на всій території РФ. Одним з таких можна вважати Самарський реабілітаційний дитячий центр «Каченя». Тут здійснюється прийом діток, хворих різними захворюваннями, в тому числі і церебральним паралічем. Так, тренер з ЛФК і дитина з ДЦП у Самарі прекрасно можуть знайти спільну мову за спільним проведенням часу в одному з двох басейнів, за лікувальним масажем, лікувальною фізкультурою, гідромасажем, фитоароматерапией, розвиваючими іграми на воді.

    ЛФК в ігрових вправах

    Як вже було сказано раніше, програма тренувань дітей, хворих церебральним паралічем, повинна включати роботу дорослого з дитиною кожен день, сім днів на тиждень. Але крім цього потрібно враховувати раціональність застосовуваних навантажень, адже дитина має також і відпочивати. Розрахунок взятих за основу навантажень в комплексі ЛФК для дітей з ДЦП має здійснюватися виходячи із вікового чинника, маси тіла і зросту хворої дитини. Крім цього потрібно враховувати ступінь ураженої психіки і фізіології, адже сам по собі церебральний параліч включає величезну кількість різновидів з різним ступенем тяжкості. Чим занедбаніший випадок – тим більш частими і напористими повинні бути тренування, але виконуватись вони повинні з граничною акуратністю і тільки з представником медицини. При цьому комусь з дітей підходить і масаж в ЛФК при ДЦП, а комусь і водні процедури – тут все дуже індивідуально, залежно від конкретного випадку протікання хвороби.

    Дуже багатьом дітям доводиться по душі ігрова методика роботи з інструкторами. Ігрові вправи ЛФК при ДЦП передбачають не тільки дієвість і результативність процесу, але також дозволяють зацікавити дитину і дати йому можливість розслабитися. При цьому може використовуватися конкретне допоміжне обладнання у вигляді підтримують хворого на ногах пристроїв, всіляких фитболов, м’яких модулів, подушок та іншого інвентарю. Які ігри можна сюди віднести?

    • «Руйнування вежі» — гра передбачає нагромадження м’яких ігрових пристроїв і кіл один на інший в імітації побудови баштового споруди. При цьому побудувати такого плану будівля дитині може допомогти дорослий, а зруйнувати її він повинен сам – в цьому головна мета гри, навчитися прикладати зусилля для того, щоб прорвати «подушечную» оборону ілюзорною вежі.
    • «Вибратися із завалів» — таке ігрове вправу також передбачає застосування дитиною зусиль, тільки тепер уже не в біговому «напад на вежу», а в лежачому положенні з завалами з подушок. Мета дитину – вибратися з сымитированных завалів.
    • «Складаний ніж» — відмінна гра на розтяжку і гнучкість малюка, хворого на церебральний параліч. Суть її полягає в тому, що дитина грає роль складеного ножика, коли він займає на підлозі позицію «ембріона» і обхоплює зігнуті в колінах ноги руками. На рахунок «раз» ножик відкривається – дитина витягує ноги і руки якомога далі один від одного так і залишається лежати на боці до тих пір, поки на рахунок «два» не потрібно буде повертатися у вихідне положення. Вправа виконується в помірному темпі.
    • «Ковбаска» — весела гра з початковою позицією лежачи на спині на підлозі. Дорослий в особі батьків або інструктора бере дитину за щиколотки, акуратно повертаючи його за ноги, як за важелі, то в одну сторону, то в іншу. При цьому темп поступово збільшується.

    Багато різних ігрових процедур і вправ лікувально-фізкультурної терапії можна привести в приклад – всі вони спрямовані лише на один результат. Цей результат – часткове одужання малюка. Часткове тому, що поразка здоров’я людини церебральним паралічем відбувається не тільки в плані фізичних порушень, але також і психологічних. А на психологію людини вплинути лікувальною гімнастикою в тій мірі, в якій цього вимагає організм, на жаль, неможливо.