ЛФК при ДЦП: види вправ, покрокова інструкція їх виконання, розклад програми тренувань, розрахунок навантажень для людей з ДЦП та необхідне спортивне обладнання

Види вправ

На яких основних варіаціях вправ ЛФК при ДЦП ґрунтується курс реабілітації пацієнтів?

Зафіксоване положення – модель лікувального вправи, заснована на фіксації кінцівок у спеціальній шині або лонгете.

М’язове розтягування – припускає розгойдування у всіх суглобах кінцівок з амплітудою коливань, розрахованої на поступове зростання.

М’язове розслаблення – передбачає почергову фіксацію рук і ніг для зниження кількості мимовільних рухів, здійснюваних хворою дитиною, а також ослаблення підвищеного тонусу.

Ходьба – дає можливість розробити руховий апарат на більш високі можливості у пересуванні.

Вправи зі стимуляцією м’язової активності та м’язового гальмування – являють собою почергове згинання-розгинання суглобів з паралельним м’язовим масажем.

Підйом по поверхні з нахилом – здійснюється з інструктором і дає можливість тренувати, наскільки це можливо, прес і м’язи ніг, тримати баланс і утримувати рівновагу.

Вправи на вироблення витривалості.

ЛФК на активізацію рухового апарату

У комплексі вправ ЛФК для дітей з ДЦП передбачені першочергові вправи на найважливішу область реабілітації – руховий апарат. Адже багато дітей при церебральному паралічі не здатні ходити, їм треба допомагати, їх треба цьому вчити. У випадках, коли центральна або периферична нервова система пошкоджена, може виникнути проблема з рухом верхніх або нижніх кінцівок. Ця проблема називається в медицині як тетрапарез. Для того щоб зміцнити рухові і координаційні навички у дітей-інвалідів, а також підвищити ступінь їх контролю над власними діями, передбачені відповідні гімнастичні вправи.

У вихідному положенні сидячи на п’ятах, малюк намагається встати на коліна під впливом рухів інструктора (або батька), який бере дитину за плечі, утримуючи його паралельно в тазостегнової частини.
Сидячи на колінах, під впливом рухів дорослого, який притримує його в пахвовій зоні, дитина починає рухи з боку в бік, щоб мати можливість вміти переносити масу свого тіла на одну ногу. При цьому другу ногу дитина намагається відірвати від опори сам, розводячи руки в сторони.
Повернувшись обличчям до маленького сидить на стільці пацієнту з ДЦП, ЛФК-інструктор в особі спеціаліста або батька фіксує його ноги на підлозі своїми і акуратно бере за ручки. При цьому кисті підтягуються вперед і вгору, щоб дати дитині можливість навчитися самостійно вставати.
У вихідному положенні стоячи ноги дитини ставляться стопами одна до одної в одну лінію, одна за одною, руками дорослого виробляються легкі поштовхи спочатку в спину, потім груди – так у малюка формується поняття про підтримку рівноваги.
У такому вихідному положенні потрібно намагатися розгойдувати дитини в сторони так, щоб він намагався зробити крок самостійно.

Дивіться також: Кровопускання: користь і шкода. Думки фахівців

Подібні вправи ЛФК для дітей з ДЦП дозволяють підвищити рухову активність малюка і дати йому шанс навчитися ходити.

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8 9