Епілептиформний синдром – це симптомокомплекс, який виражається в епізодичних нападах судом і безконтрольних рухів. Напад супроводжується погіршенням самопочуття і розладом свідомості. Такі прояви нерідко виникають у дітей. Подібний стан у дитини дуже лякає батьків. Однак епісиндром не має ніякого відношення до епілепсії. Цей стан добре піддається корекції та терапії.

Що це таке

Епілептиформний синдром (епісиндром) – це загальна назва судомних припадків, які можуть бути спровоковані порушеннями роботи головного мозку. Таке відхилення не є окремим захворюванням, це лише один з проявів різних патологій.

При епісіндрома напади судом виникають раптово і так само раптово припиняються. Вони з’являються як реакція центральної нервової системи на подразники. При цьому в головному мозку формується вогнище збудження.

Напади зникають назавжди після лікування основної патології. Якщо це порушення виникло в дитячому віці, то воно ніяк не позначається на розумовому і фізичному розвитку дитини.

Відміну від епілепсії

Дуже важливо диференціювати епілептиформний синдром від епілепсії. Це дві різні патології, мають схожу симптоматику. Лікарі виділяють наступні основні відмінності між цими двома захворюваннями:

Епісиндром є одним з проявів інших хвороб центральної нервової системи. Епілепсія – це окрема патологія, яка протікає в хронічній формі.

Спровокувати появу эписиндрома можуть різні захворювання. Причиною епілепсії у більшості випадків є спадкова схильність до цієї патології.

При епісіндрома напади виникають епізодично. Епілептичні припадки можуть турбувати хворого протягом усього життя. При відсутності систематичної терапії судоми з’являються дуже часто.

Для эписиндрома нехарактерно прикушення мови і мимовільне сечовипускання під час нападу. Ці ознаки властиві епілепсії.

Перед істинним епілептичним припадком у пацієнта виникає стан аури. Це симптоми, які передують виникненню судом. Перед початком нападу у хворого з’являється дискомфорт у тілі, онеменение кінцівок, запаморочення, зорові порушення, зміна сприйняття запахів. При епісіндрома припадок починається завжди несподівано, без попередників.

Перші ознаки епілепсії у 70% випадків з’являються ще в дитинстві. При тривалому перебігу патології у хворого виникають порушення психіки. Для епілептиків характерні часті перепади настрою, депресії, погіршення пам’яті і когнітивної функції. Епісиндром може розвиватися як у дітей, так і дорослих. Він не супроводжується психічними відхиленнями.

Етіологія

Причини епілептіформного синдрому у дорослих і дітей дещо відрізняються. Дана патологія у дитини найчастіше має вроджений характер. Її викликають різні несприятливі фактори, що впливають на плід у внутрішньоутробний період:

• інфекційні хвороби матері під час вагітності;
• гіпоксія плоду;
• травми при пологах.

У поодиноких випадках у дітей відзначається придбаний епісиндром. Судомний напад може виникнути на тлі високої температури (понад +40 градусів) або при нестачі в організмі мікроелементів (калію, натрію).

У дорослих людей епісиндром найчастіше буває набутим. Його можуть спровокувати наступні патології:

• інфекції головного мозку (енцефаліт, менінгіт);
• травми черепа;
• демієлінізуючі патології (розсіяний склероз та ін);
• пухлини мозку;
• геморагічний інсульт;
• порушення функції паращитовидних залоз;
• рясна втрата крові;
• отруєння важкими металами та седативними лікарськими засобами;
• гіпоксія внаслідок утоплення або удушення.

Нерідко судомні напади з’являються у людей, що зловживають спиртним. Епісиндром розвивається не тільки у хронічних алкоголіків. Іноді для виникнення припадку достатньо одноразового вживання надмірної кількості спиртовмісних напоїв.

Код за МКХ

Міжнародна класифікація хвороб розглядає епісиндром як симптоматичну епілепсію. Ця патологія входить в групу захворювань, що супроводжуються нападами судом. Вони значаться під шифром G40. Повний код епілептіформного синдрому за МКХ-10 – G40.2.

Симптоматика

Ця патологія може протікати з різноманітною симптоматикою. Прояви епілептіформного синдрому залежать від локалізації ураження головного мозку. Якщо вогнище збудження виникає в лобових частках, то під час нападу з’являються наступні симптоми:

• витягування рук і ніг;
• різке напруження м’язів всього тіла;
• болючий спазм жувальної і мімічної мускулатури;
• закочування очей;
• витікання слини з рота.

Якщо зона ураження розташована в скроневої частини мозку, характерні наступні прояви:

• сплутаність свідомості;
• дратівливість або піднесений настрій;
• болі в животі;
• лихоманка;
• нудота і блювання;
• слухові і зорові галюцинації.

Для ураження тім’яної частини характерна переважно неврологічна симптоматика:

• оніміння кінцівок;
• розлад координації рухів;
• сильне запаморочення;
• фіксація погляду на одній точці;
• втрата просторової орієнтації;
• непритомність.

При будь-якій локалізації вогнища збудження напад супроводжується порушенням свідомості. Після закінчення нападу пацієнт нічого не пам’ятає і не може розповісти про свій стан.

Досить часто такі напади носять одиничний характер. Якщо ж напади виникають систематично, то лікарі діагностують епілептичний статус.

Особливості эписиндрома в дитячому віці

Епілептиформний синдром у дітей у віці до 1 року протікає з яскраво вираженою симптоматикою. Це пов’язано з тим, що у немовлят центральна нервова система ще не до кінця сформована. Напад у немовлят супроводжується такими проявами:

На початку припадку з’являється сильне скорочення м’язів всього тіла. Відбувається зупинка дихання.

Дитина щільно притискає руки до грудної клітки.

У немовляти тім’ячко вибухає.

Мускулатура різко напружена, а нижні кінцівки витягнуті.

Малюк закидає голову або здійснює ритмічні кивки.

Досить часто приступ супроводжується блювотою і виділенням піни з рота.

Епілептиформний синдром у більш старшому віці супроводжується судомами особи, які потім переходять на все тіло. Діти старше 2 років можуть раптово прокидатися і ходити по кімнаті в несвідомому стані. При цьому у них відсутня реакція на будь-які подразники.

Діагностика

Необхідно відрізнити епісиндром від дійсної епілепсії. Тому дуже важливо провести точну диференціальну діагностику.

Пацієнтам призначають МРТ головного мозку. Це обстеження допомагає виявити етіологію епілептіформного синдрому. Осередки гліоза на знімку вказують на пошкодження нейронів внаслідок травми або інсульту. Глиозными змінами лікарі називають розростання допоміжних клітин головного мозку. Зазвичай це спостерігається після загибелі нейронів.

Важливим методом диференціальної діагностики є электроэнцефалограмма. При епісіндрома ЕЕГ може не показувати патологічних змін. Адже вогнища збудження в головному мозку з’являються тільки перед нападом. При епілепсії електрична активність кори мозку підвищена постійно.

Методи терапії

Епісиндром зникає тільки після усунення його причини. Тому необхідно пройти курс терапії основного захворювання. Одночасно проводять симптоматичне лікування епілептіформного синдрому. Призначають такі групи препаратів:

Протисудомні ліки: “Карбамазепін”, “Ламотриджин”, “Депакин”, “Конвулекс”. Ці засоби запобігають судоми і зменшують частоту припадків.

Седативні препарати: “Фенібут”, “Феназепам”, “Еленіум”, “Атаракс”. Ці кошти заспокоюють вогнище збудження в головному мозку і розслаблюють м’язи.

В якості додаткового методу лікування використовують фітотерапію. Пацієнтам рекомендується приймати відвари з фіалки, липи, пижма, багна. Ці лікарські рослини заспокоюють центральну нервову систему.

При эпилептиформном синдромі пацієнтам показана дієта. З раціону слід викреслити гострі та солоні страви, а також обмежити кількість вуглеводів і білків. Такі продукти можуть спровокувати напад. Рекомендується зменшити кількість споживаної рідини.

У більшості випадків епісиндром піддається консервативної терапії. Оперативне лікування застосовується рідко. Нейрохірургічні операції проводять тільки при наявності новоутворень в головному мозку.

Прогноз

Дане порушення є лише симптомом інших захворювань. Тому прогноз при эпилептиформном синдромі буде повністю залежати від характеру основної патології. Якщо цей стан спровоковано інфекціями, то такі захворювання добре піддаються терапії антибіотиками. Якщо ж причиною эписиндрома стала черепно-мозкова травма, розсіяний склероз або інсульт, то лікування може бути досить тривалим.

В цілому епілептиформний синдром має сприятливий прогноз. Якщо це порушення виникло в дитячому віці, то до пубертатному періоду напади зазвичай зникають. Епісиндром не призводить до інтелектуальних порушень і не позначається на розумовому розвитку дитини. У більшості випадків напади безслідно проходять до 14-15 років.