Різновиди ускладнень

Серед найбільш поширених наслідків проведення лапароскопії відзначають проблеми з дихальною і серцево-судинною системою. Відбувається це із-за того, що рух легенів у такому випадку ускладнено, негативно діє вуглекислота на міокард на рівень тиску в організмі. Крім того, дихання може стати пригнобленим. В результаті проведення операції підвищує ризик того, що людина постраждає від інфаркту, зупинки дихання.

Головною профілактикою подібних порушень є грамотна робота реаніматолога та анестезіолога. Вони повинні відслідковувати рівень тиску, пульсу, стежити за ЕКГ до і після операції. У випадках коли операція триває довше 1 години, роблять рентген грудної клітки, щоб виявити наявність ускладнень у легенях.

Зустрічається і виникнення в організмі тромбів. Деколи це буває небезпечно. Найчастіше з даним порушенням після операції стикаються жінки похилого віку, пацієнти, які страждають від серцево-судинної патології. Мова йде про пороки серця, гіпертонії, атеросклерозі, ожирінні, варикозної хвороби, перенесені інфарктах.

В якості факторів, що впливають на появу цієї групи ускладнень, виступають прийняття хворим неправильного положення на операційному столі, тривалість операції.

В якості профілактики хворому вводять гепарин, накладають на кінцівки еластичні бинти.

Пневмоперитонеум – це введення в черевну область газів, що завжди супроводжує лапароскопію і часом призводить до розвитку ускладнень. Завдати шкоди може безпосередньо газ, а також можуть проявитися механічні ушкодження внутрішніх органів при його введенні. В результаті газ може виявитися в підшкірній клітковині, сальнику, печінки пацієнта. Небезпечніше всього проникнення газу у венозну систему. У такому разі миттєво припиняють вводити газ в організм, перевертають пацієнта на лівий бік, піднімають кінець столу, проводять реанімацію для того, щоб вивести речовина.

Часом відбувається і ряд механічних ушкоджень внутрішніх органів у процесі даного хірургічного втручання. Зустрічається таке ускладнення лапароскопії лише в 2 % випадків. Відбувається це, коли хірург змушений вводити інструменти в організм «наосліп». Можуть з’явитися опіки і з тієї ж причини, а також дефектів інструментів. Якщо опік залишається непоміченим, це призводить до некрозу тканин, перитоніту.

Іноді пошкодження отримують судини. Так, це не становить загрозу для життя, але в підсумку може призвести до гематомі і ризику нагноєння. Якщо ж травмовано найбільші судини, це вже становить загрозу для життя і вимагає негайного лікарського втручання. Таке може статися, коли застосовуються скальпель, троакар, голка Вереша і ряд інших хірургічних інструментів.

Профілактика цих ускладнень вкрай важлива, так як вони часто призводять до летального результату. З цієї причини до лапароскопії черевну порожнину в обов’язковому порядку розглядають, в складних випадках застосовують операцію відкритого типу. Щоб вирішити проблему, прямо в процесі лапароскопії переходять до відкритого оперативного втручання. Також застосовують особливі захисні ковпачки для хірургічних інструментів.

Часом зустрічаються ускладнення після лапароскопії іншого роду. До них відносять нагноєння навколо ранок. Це відбувається, якщо у хворого знижений імунітет, або із-за порушення лікарських рекомендацій. Щоб виключити подібні наслідки, потрібно дотримувати постільний режим, акуратно поводитися з катетерами в ранах, не допускати випадків їх випадання. Якщо ж це станеться, шанси того, що буде інфікована рана, зростуть.

Крім цього, можуть з’явитися метастази в області троакарных отворів. Таке трапляється, коли в ході лапароскопії видаляють злоякісну пухлину. З цієї причини до лапароскопії збирають максимальну кількість інформації, щоб виключити ймовірність наявності в організмі онкологічних захворювань. Крім цього, в ході маніпуляцій з хворим органом використовують особливі герметичні контейнери, куди і поміщають віддалені органи. Головний недолік їх полягає у високій вартості.

Ще одним ускладненням після лапароскопії може стати грижа. Щоб уникнути цього лікар в обов’язковому порядку зашиває отвори після оперативного втручання, розмір яких більше 1 див. Потім хірург проводить пальпацію, щоб виявити невидимі ранки.