У статті розглянемо різні форми випуску «Ампіциліну». Він є препаратом з категорії антибіотиків. Це далеко не самий новий ліки, але воно все ще широко застосовується в медичній практиці. Варто зазначити, що у цього пеніциліну великий діапазон активності. Він впливає бактерицидно і може зупиняти зростання поряд з розмноженням хвороботворних мікроорганізмів.

Форми випуску «Ампіциліну»

Отже, даний медикамент виступає напівсинтетичним пеніциліном. Виробляють його у вигляді сухої форми для розведення водою, а також для внутрішнього використання. Які ще є форми випуску «Ампіциліну»? У продажу можна знайти капсули поряд з лиофилизатом для ін’єкцій.

Засіб впливає на стан клітинної мембрани бактерій, знищуючи багато різновидів хвороботворних мікроскопічних організмів: стрептококів, стафілококів, клостридій, ентерококів, листерий, гемофилюса інфлюенца, нейссерии, протеуса, сальмонели, шигели, эйшерихии.

Склад

Згідно інструкції по застосуванню до Ампіциліну» для дорослих і дітей, активною речовиною в даному випадку виступає однойменний компонент під назвою ампіцилін. Допоміжними компонентами служать крохмаль картопляний поряд із стеаратом магнію, тальком, полівінілпіролідоном.

Фармакологічні характеристики

Препарат «Ампіцилін» відноситься класу полуискусственных антибіотиків. Він має широку область застосування. Препарат належить до групи пеніцилінів, здатний надавати протимікробний ефект допомогою придушення синтезу клітинних стінок мікроорганізмів. Вельми ефективний щодо аеробних патогенів – стафілококів (виключаючи штам, який утворює пеніциліназу), стрептококів, листерий, шигел і сальмонел. Речовина ампіцилін руйнується під дією пеніцилінази і стійкий до кислого середовища.

Фармакодинаміка лікарського препарату

При внутрішньому використанні засіб відмінно може абсорбуватися з травної системи, не руйнується у кислому середовищі. Після внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення спостерігається у кров’яній плазмі у великій концентрації. Препарат може потрапляти в тканини і рідини людського організму, його спостерігають в адекватному обсязі у перитонеальній, вагінальної і синовіальної субстанції.

Засіб може потрапляти крізь плаценту в навколоплідні рідини під час виношування плоду. Погано проникає через ГЕБ, але при запальному процесі оболонок мозку проникність гематоэнцефалических бар’єрів різко збільшується. Близько тридцяти відсотків ліки залишається у вигляді метаболітів у печінці. Виводиться з організму переважно через нирки, разом з сечею, причому в урині спостерігають досить велику концентрацію незміненого ліки. Частина медикаменту покидає організм з жовчю.

Свідчення

Розглянуте фармацевтичне ліки застосовують при наявності інфекцій, що спричиняються чутливими до нього мікроскопічними організмами. Таким чином, «Ампіцилін» використовують у ряді таких випадків:

• На тлі інфекцій дихальних каналів та отоларингологічних органів (при бронхіті, синуситі, пневмонії, отиту, фарингіті, тонзиліті).
• У разі гастроентеритів, які спричинені сальмонелою, шигеллой, а також при наявності паратифу, черевного тифу.
• При появі захворювань жовчовивідних каналів (мова йде про холециститі, холангіті).
• На тлі бактеріального ендокардиту.
• При розвитку менінгіту.
• У випадку інфекцій сечостатевої системи (при наявності пієлонефриту, уретриту, циститу).
• На тлі перитоніту і захворювань м’яких тканин і шкіри.
• При розвитку септицемії.

Протипоказання

Не можна застосовувати препарат «Ампіцилін» при наявності у пацієнтів гіперчутливості до нього та іншим лактамних антибіотиків (тобто цефалоспорини, пеніциліни, карбапенемы).

Не використовується він і при тяжкому порушенні функцій нирок і печінки, а також на тлі інфекційного мононуклеозу, ВІЛ, лейкемії, а крім того, при хворобах травної системи, виникнення яких пов’язане із застосуванням антибіотиків.

При вагітності

При виношуванні плоду препарат може призначатися лише в тому випадку, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик для майбутньої дитини. «Ампіцилін» може проникати в молоко матері. Тому при його використанні необхідно припинити грудне годування. Розглянемо дозування форм випуску «Ампіциліну».

Спосіб застосування і дозування: таблетки, порошки, уколи

Кількість даного препарату і тривалість його використання встановлюється лікуючим лікарем для кожного пацієнта суворо індивідуально (що залежить від локалізації інфекції, тяжкості недуги тощо).

«Ампіцилін» в таблетках дорослим і дітям виписують, як правило, всередину за тридцять хвилин до або через дві години після їжі. Тривалість терапії таблетками може становити від п’яти діб до чотирьох тижнів і більше. Після того як симптоматика хвороби зникне, ліки слід приймати ще хоча б три дні.

Стандартної разової дозою для дітей, які старше чотирнадцяти років, так само як і для дорослих, вважається від 250 до 1000 міліграм ліки, з періодичністю прийому – кожні шість годин. Режим застосування встановлюється лікарем. При наявності інфекцій сечовивідних каналів препарат звичайно застосовують по 500 мг кожні вісім годин. У разі захворювань отоларингологічних органів і дихальних каналів використовується по 250 мл кожні шість годин.

Перед початком терапії з призначенням даного ліки у вигляді порошку «Ампіциліну», кожному хворому в обов’язковому порядку виконують шкірну пробу на виявлення гіперчутливості до даного антибіотика. Розчин для приготування ін’єкцій слід робити безпосередньо перед застосуванням. Готове ліки необхідно використовувати відразу ж після того, як воно буде приготовано. Даний препарат вводиться внутрішньом’язово або внутрішньовенним способом (краплинно або струминно).

Рекомендоване дозування для дорослих пацієнтів, як правило, складає від 250 до 500 мг, чотирикратно на добу. Денна норма доходить до 3 грам. При тяжких інфекціях дозу допускається підвищувати до 10 грам і більше. Новонародженим препарат звичайно застосовують у добовому обсязі від 20 до 40 мл на один кілограм маси тіла. Що стосується дітей інших вікових груп, то їм призначається від 50 до 100. Денну дозу слід вводити чотириразово з перервою в шість годин. Інструкція до уколів «Ампіцилін» це підтверджує.

Передозування

При зловживанні даними медикаментом у пацієнтів можуть спостерігатися такі небажані прояви, як, наприклад, головний біль поряд з нудотою, запамороченням, блювотою, рідким стільцем, шкірним висипом. При виникненні симптомів передозування потрібно негайно відмінити препарат і провести для пацієнта симптоматичну терапію.

Побічні ефекти

На тлі використання описуваного ліки у людини можуть спостерігатися такі побічні явища: нудота, алергічні реакції (висипання, почервоніння шкіри у формі гіперемії), свербіж, кропив’янка. Не виключаються болі в животі у поєднанні з діареєю, сухістю в роті, блювотою, стоматитом, головним болем, ентероколітом, тремором, зворотними порушеннями кровотворення (мова йде про тромбоцитопенії, лейкопенії, гемолітичної анемії). Крім усього іншого, можливі судоми з кандидозом і запамороченням. Також в районі ін’єкції можливе виникнення місцевих побічних реакцій у формі набряку, гіперемії, свербежу.

Умови зберігання

Зберігати препарат необхідно при температурі нижче двадцяти градусів в місцях, які недоступні для дитини.

У фармакології зустрічається ще один засіб, що має рідку форму випуску – «Ампіцилін сульбактам». Про нього розказано нижче.

«Ампіцилін сульбактам»

Це антибактеріальний засіб, який призначений для системного використання. Показаннями до застосування препарату “Ампіцилін” є наступні патології та стану:

• Терапія інфекцій дихальних каналів, у тому числі його призначають при синуситі, середньому отиті, эпиглоттите і бактеріальної пневмонії.
• У разі захворювань сечовивідних каналів і при пієлонефриті.
• На тлі внутрішньочеревних інфекцій, в тому числі при перитоніті, холециститі, ендометриті і запаленнях органів тазу.
• Розвиток бактеріальної септицемії.
• При інфекціях шкіри та м’яких тканин, а також у разі патології кісток і суглобів.
• При гонококових інфекцій.

Виходячи з інструкції, «Ампіцилін сульбактам» можна призначати пацієнтам і в рамках передопераційного періоду. Його виписують з метою зниження частоти розвитку інфекцій після хірургічного втручання серед хворих, які перенесли операцію на тазової і черевної порожнини, де існує ймовірність зараження. На тлі кесаревого розтину або переривання вагітності даний медикамент призначається для профілактики, щоб запобігти випадки розвитку післяопераційного сепсису.

В рамках використання ліки треба вводити глибоко в м’яз. У тому випадку, якщо ін’єкції є болючими, то для приготування засоби варто використовувати 0,5 % стерильний розчин лідокаїну гідрохлоридом або будь-який інший місцевий сумісний анестетик. Максимальна підсумкова концентрація «Ампіциліну сульбактаму становить 250 міліграм.

Перед початком лікування з застосуванням цього фармацевтичного засобу необхідно визначити у хворого наявність гіперчутливості до нього і лидокаину, виконавши шкірну пробу.

Для дітей

Згідно інструкції, “Ампіцилін” дітям може призначатися з першого місяця життя у вигляді парентерального введення розчину. З року можна призначати суспензію, отриману з порошку. Дозування ліків відрізняється в залежності від маси тіла і становить 50-100 мг/кг, при вазі менше 20 кг – 12,5-25 мг/кг Добова доза уколів для новонароджених дорівнює 100 мг/кг, дітям старше місяця – 50 мг/кг.

«Ампіцилін тригідрат» – що це за засіб?

Як повідомляє інструкція, «Ампіцилін тригідрат» виступає антибіотиком категорії напівсинтетичних пеніцилінів. Він має бактерицидну антибактеріальним впливами. Відрізняється від стандартного «Ампіциліну» присутністю у формулі відразу трьох елементів кристалізаційної води. Засіб виготовляється у формі білого кристалічного порошку. Воно розчиняється у воді. Але цей препарат майже не розчинимо в спирті. Його виробляють і в формі таблеток. У одній пігулці міститься 250 мг активного компонента.

«Ампіцилін тригідрат» застосовується внутрішньо, незалежно від прийому продуктів. Разова доза для дорослих, як правило, становить 0,5, а добова від 2 до 3 грам. Дітям, які знаходяться у віці старше одного місяця, засіб призначається в добовому обсязі, рівному 100 міліграма на кілограм ваги. Денна норма ділиться на чотири або шість прийомів. Тривалість терапії встановлюють індивідуально залежно від форми патології та її тяжкості (від п’яти – десяти днів до двох-трьох тижнів і більше). «Ампіцилін тригідрат» доцільно приймати в ряді наступних випадків:

• На тлі запальних патологій дихальних каналів при пневмонії (запаленні легенів), бронхіт, фарингіт.
• У разі урологічних захворювань, коли у пацієнтів виникає пієлонефрит (тобто тканинне запалення нирок і ниркової миски).
• Застосовують медикамент і при циститі (у разі запалення сечового міхура), простатиті, кишкових інфекціях.

Протипоказаннями є гіперчутливість (до пеніцилінів, карбапенемів та цефалоспоринів). Не варто використовувати медикаментозне засіб і при інфекційному мононуклеозі, лімфолейкозі, печінкової недостатності і захворюваннях системи травлення в анамнезі (особливо коліт, пов’язаний із застосуванням антибіотиків). Заборонений препарат у періоди лактації і в дитячому віці до одного місяця. C обережністю його застосовують у разі бронхіальної астми, сінної лихоманки. Заборона накладається і на фоні алергічних захворювань, недостатності нирок, кровотеч в анамнезі і вагітності.

Відгуки про «Ампициллине»

Згідно відгуками, даний препарат відрізняється високою ефективністю. Однак при застосуванні даного фармацевтичного засобу у пацієнтів нерідко виникають алергічні реакції, які зазвичай виражаються в появі свербіння і лущення, а також у формі кропив’янки, риніту, кон’юнктивіту та ангіоневротичного набряку. Досить рідко, за відгуками про «Ампициллине», фіксується у хворих лихоманка поряд з артралгією, еозинофілією, еритематозний та макулопапульозним висипом, эксфолиативным дерматитом і мільтиформної ексудативною еритемою. Крім цього, можливі реакції, що проявляються у вигляді сироваткової хвороби, а в поодиноких випадках є небезпека анафілактичного шоку.

Важливо дотримуватися інструкції до ліків і не займатися самолікуванням. Ми розглянули форми випуску «Ампіциліну». Яку з них краще застосовувати, повинен призначити лікар.