Протипоказання

За даними з інструкції по застосуванню до “Аміодарону” 200 мг, існують наступні протипоказання для лікування цим препаратом:

• стійке скорочення числа імпульсів синусового вузла (брадикардія);
• знижена концентрація іонів калію в плазмі крові;
• синдром слабкості синусового вузла, при якому порушується передача імпульсу з синусового вузла до передсердь;
• УА – та AV-блокада вище 2-го ступеня;
• крайня ступінь лівошлуночкової недостатності, що супроводжується різким зменшенням скоротливої здатності серцевого м’яза;
• гіпертонія;
• різке падіння кров’яного тиску;
• патології щитоподібної залози (тривалий стійкий недолік її гормонів, тиреотоксикоз);
• хронічні запальні захворювання легеневої тканини;
• терапія інгібіторами моноаміноксидази (засоби, призначувані для лікування хронічного алкоголізму та депресії – “Фенелзин”, “Пирлиндол”, “Ипрониазид”, “Ізокарбоксазід”, “Бефол”, “Ниаламид”, “Моклобемид”, “Транілціпромін”, “Метралиндол” та інші);
• період вагітності і лактації;
• підвищена чутливість до йоду та інших компонентів препарату.

З обережністю призначають у наступних випадках:

• при порушенні функцій печінки, її недостатності;
• у віці молодше 18 років, оскільки немає клінічних даних про безпеку при лікуванні дітей;
• при хронічній серцевій і важкої дихальної недостатності;
• у літньому віці, оскільки високий ризик виникнення брадикардії тяжкого ступеня;
• при бронхіальній астмі.

Побічні дії і протипоказання “Аміодарону” тісно пов’язані з його фармакокінетики і здатність накопичуватися в певних органах людини. Пацієнтам, які приймають цей препарат, рекомендується також уникати прямих променів світла. При відміні препарату можуть виникнути рецидиви аритмії. Високий вміст йоду (близько 30% від складу речовини) і його метаболізм впливають на результати радіоактивного тесту при діагностиці захворювань щитовидної залози.