Форма випуску та склад

Лікарський засіб випускається в двох формах: у вигляді таблеток, у кожній з яких міститься 200 мг активної сполуки – аміодарону гідрохлориду, і у вигляді розчину для ін’єкцій (5% розчин по 3 мл). Емпірична формула цієї хімічної сполуки – С25Н30ClI2NO3. Перша форма випуску найбільш широко використовується в лікувальній практиці. Як видно з хімічної формули, препарат містить йод, що позначається на побічних діях “Аміодарону” (порушення роботи щитовидної залози).

Таблетки знаходяться в контурній чарунковій упаковці по 10 шт. за Останні 3 шт. вміщуються у картонну коробку. Також випускається інший варіант – по 30 таблеток у скляних банках у картонних пачках.

Спосіб застосування і дозування

Прийом “Аміодарону” проводиться внутрішньо, до їди. Таблетки запивають водою. Дозування препарату призначається лікарем у кожному випадку індивідуально. Курс терапії повинен проходити під суворим наглядом медичного працівника.

В стаціонарних умовах первинна (навантажувальна) доза зазвичай становить 200-800 мг на добу (в середньому – 400 мг). Це кількість ділять на кілька прийомів на добу. Максимальна дозування “Аміодарону” не повинна перевищувати 1,2 г в день і 400 мг одноразово. Термін настання помітного стійкого ефекту у різних пацієнтів має дуже варіабельний інтервал – від 2-3 діб до 3 місяців. Відповідно, загальна тривалість лікування може бути від 2-3 тижнів до кількох місяців. При внутрішньовенному введенні максимальна концентрація виявляється через 1-30 хвилин.

Підтримуюча доза при амбулаторному лікуванні варіюється в межах 100-400 мг на день. У “Аміодарону” побічні ефекти залежать від насиченості активної речовини в крові, тому для лікування призначають мінімально необхідні дози (строго за приписом лікаря). Для зниження накопичувального ефекту практикується також схема прийому через добу або протягом 2 днів в тиждень.