Часткова непрохідність кишечника: причини, симптоми і методи лікування

Порушення діяльності тонкого кишечника

Нерідко непрохідність починає розвиватися в тонкому кишечнику. Основні симптоми патології – поява випинання на животі. Місце його локалізації, як правило, трохи вище від місця, де сталася закупорка кишечника.

Проявляються подібні порушення в результаті обструктивних явищ у тонкому кишечнику. У пацієнтів спостерігаються наступні симптоми:

  • Кольки в епігастрії.
  • Нудота.
  • Гази.
  • Відсутність бажання приймати їжу.
  • Порушення в товстому кишечнику

    Поширеною проблемою є непрохідність в товстому кишечнику. Супроводжується вона наступною симптоматикою:

  • Погіршення апетиту.
  • Блювота.
  • Напруженість в очеревині.
  • Біль, що має характер переймів.
  • Невихід газів.
  • Здуття.
  • Затруднена або повністю відсутня дефекація.
  • Непрохідність товстого кишечника також може бути повною або частковою. Якщо симптоми посилюються, існує ризик гострої інтоксикації. У пацієнта відзначається погіршення обміну речовин, запалення в черевній порожнині, здуття.

    Дивіться також:  Кашель при зоб: симптоми і лікування

    Діагностика проблеми

    Основний спосіб діагностики таких розладів – обстеження з використанням різноманітних медичних інструментів. Перед їх використанням фахівці проводять певні підготовчі процедури:

  • Огляд пацієнта, пальпація очеревини з метою визначення інтенсивності симптоматики. За допомогою пальцевого дослідження відбувається виявлення порожнин в прямій кишці.
  • Знайомство з анамнезом, медичною карткою пацієнта. Це необхідно, щоб точно визначити патологію.
  • Найчастіше використовуються наступні інструментальні способи:

  • Рентгенографічне дослідження. Необхідно для виявлення специфічної симптоматики.
  • Колоноскопія. Дозволяє вивчити стан слизових выстилок кишечника за допомогою зонда.
  • УЗД. Являє собою головну методику визначення діагнозу.
  • КТ. Потрібно для докладного дослідження кишечника.
  • Після отримання результатів дослідження фахівець визначає необхідну методику терапії та приймає рішення про необхідність оперативного втручання.