Гепатиту Е: діагностика

Діагностика вірусного гепатиту Е ґрунтується на поєднанні симптомом гострої форми хвороби з особливостями зараження (відвідування специфічних для типу Е регіонів за 2-8 тижнів до появи ознак хвороби, вживання неочищеної води, наявність схожих хвороб у оточуючих). Підозрювати гепатит Е можна при відсутності в крові маркерів гепатитів А і С. Підтверджується діагноз при наявності специфічних антитіл до вірусу типу Е, які можна виявити за допомогою аналізу ІФА в гострому періоді захворювання. Додатковим методом діагностики є УЗД печінки. Лікування передбачає боротьбу з інтоксикацією, обумовленої симптоматичною терапією та ураженням печінки. Призначається дієта, що щадить, гепатопротектори, дезінтоксикаційні інфузії.

Диференціальна діагностика

Якщо при симптомах гепатиту в лабораторних аналізах не виявлені антитіла, то потрібно провести серологічні тести і визначення антитіл до вірусу простого герпесу, токсоплазми, цитомегаловірусу. Лабораторні показники можуть змінюватися при будь-якій системній вірусній інфекції, що супроводжує ураження печінки. При болях у правому підребер’ї, підвищення температури, жовтяниці, нудоті і блювоті іноді ставлять помилковий діагноз: гострий холецистит, висхідний холангіт, холедохолитаз. У літніх людей необхідно диференціювати гепатит з механічною жовтяницею, викликана раком підшлункової або холедохолітіаз. З гепатитом у вагітних нерідко плутають захворювання печінки (еклампсія, холестаз вагітних, гостра жирова дистрофія печінки). У деяких випадках доводиться виключати спадкові порушення обміну речовин.