Причини

Можливий розвиток хронічного холангіту після видалення жовчного міхура? Так, у багатьох випадках. Це захворювання більш бактеріальної природи. Його здатні викликати практично всі збудники, які присутні в травному тракті:

• Протеї.
• Ентерококи.
• Кишкова паличка.
• Клебсієли та ін.

Практично у всіх випадках зазначається інфікування декількома такими збудниками одночасно. І при цьому дуже рідко при посіві жовчі виявляється тільки один-єдиний агент-бактерія. У багатьох випадках при хронічному типі холангіту виявляється і наявність бактерій в крові пацієнта (позитивний посів крові на стерильність).

Як ми вже говорили, факторами ризику при цій хворобі служать різні хірургічні, діагностичні, терапевтичні втручання, що зачіпають жовчні шляхи. Вони можуть виконуватися на фоні як вроджених аномалій розвитку, так і різних інфекційних процесів.

Що сприяє розвитку хвороби?

Що може сприяти проникненню бактерій, кишкової мікрофлори в жовчовивідні шляхи? Зазвичай це наступне:

• Порушення функціонування дуоденального сосочка.
• І лімфогенна, і гематогенна дисемінація різних бактеріальних агентів.

Такий механізм інфікування жовчних проток може спостерігатися при наступному:

• Аномалії в розвитку самих жовчних шляхів, наявність вроджених кіст і ін.
• Стенози і деформації жовчних шляхів після проведення хірургічних втручань або ендоскопічних заходів.
• Пухлини жовчних шляхів або самої підшлункової залози.
• Холестаз, який розвинувся на тлі жовчнокам’яної хвороби.
• Інвазія паразитів.

Як правило, для формування саме хронічного холангіту необхідне поєднання трьох факторів:

• Транслокація (потрапляння) кишкової мікрофлори в жовчні протоки.
• Холелітіаз.
• Збільшення внутрипротокового тиску.

Потрібно відзначити, що хронічна форма холангіту може формуватися і як продовження гострого холангіту. Але не можна виключати і суто первинного хронічного перебігу хвороби.