Діагностика

Лікуванням цієї патології займається лікар-ендокринолог. При необхідності оперативного втручання може знадобитися консультація хірурга.

Гіперкальціємія і остеопороз характерні і для інших патологій. Тому важливо провести диференціальну діагностику первинного гіперпаратиреозу з наступними захворюваннями і станами:

• пухлинами кісток;
• надлишком в організмі вітаміну D;
• гіперкальціємією на тлі інших ендокринних розладів або прийому діуретиків.

Пацієнтам призначають дослідження крові на паратгормон. Підвищена концентрація ПТГ вказує на наявність гіперпаратиреозу.

Потім необхідно відрізнити первинну форму патології від вторинної. З цією метою призначають аналізи крові та сечі на вміст кальцію і фосфору. При первинній формі хвороби підвищена концентрація кальцію в плазмі, і в урині. При цьому рівень фосфатів у крові знижений, а в сечі – збільшений. Якщо ж гіперпаратиреоз носить вторинний характер, то вміст кальцію в крові залишається в межах норми.

Після виявлення підвищеного рівня ПТГ і гіперкальціємії проводять інструментальну діагностику первинного гіперпаратиреозу. Це допомагає встановити етіологію захворювання. Пацієнтам призначають УЗД, МРТ або КТ паращитовидних залоз. Такі обстеження дозволяють виявити наявність пухлин і гіперплазії органу.

Іноді у пацієнтів інструментальне обстеження не показує патологічних змін в паращитовидних залозах. Але при цьому у хворих наявні всі ознаки первинного гіперпаратиреозу. У клінічних рекомендаціях зазначено, що у таких випадках необхідно провести МРТ середостіння. В цій області можуть бути розташовані додаткові паращитовидні залози, на яких нерідко утворюються аденоми.