Щеплення від дифтерії дорослим

Максимальна кількість ін’єкцій людина отримує в перші 12 місяців свого життя. Всього до 18 років йому ставлять приблизно 20 щеплень. Більшість дорослих людей забувають, що на цьому вакцинація не завершується. Кожні 10 років необхідно робити щеплення від дифтерії.

Дане захворювання має інфекційну природу. Збудником дифтерії є бацила Леффлера. Запобігти розвитку патології можна з допомогою вакцини.

Багато дорослі люди ігнорують необхідність введення препарату. Цим вони піддають своє здоров’я серйозному ризику. Паралічі, міокардит, смерть – це найпоширеніші наслідки дифтерії.

Якщо людина раніше не прищеплювався, йому вводять ослаблену вакцину. Якщо все ін’єкції були проведені згідно з національним календарем, наступна здійснюється в 24 роки. Вакцину слід вводити кожні 10 років. Ще кілька років тому щеплення робили до 64 років. В даний час обмеження за віком зняті.

Якщо людина в дитинстві не прищеплювався, графік вакцинації змінюється. Крім того, використовується препарат, що містить менше число антигенів. Всього дорослим потрібно зробити 2 щеплення. Інтервал між ними повинен становити 30-45 днів. Перша ревакцинація проводиться через півроку, друга – через 5 років. Потім щепитися потрібно кожні 10 років. Препарат вводять у підлопаткову зону або передню частину стегна.

Абсолютні протипоказання до вакцинації:

• Вагітність.
• Період лактації.
• Дисфункція нирок та печінки.
• Індивідуальна непереносимість компонентів вакцини.

Введення препарату відкладається в тому випадку, якщо у людини є хронічна патологія у фазі загострення.

Більшість дорослих людей добре переносять щеплення. У поодиноких випадках можлива поява таких побічних ефектів:

• Нездужання.
• Незначного підвищення температури тіла.
• Почервоніння, набряку або біль у місці уколу.
• Інфільтрату в зоні введення препарату.

Важливо знати про те, що сучасні вакцини ретельно очищені і не містять токсичних сполук. У зв’язку з цим ризик розвитку ускладнень після введення препарату мінімальний.