Шлях препарату в організмі пацієнта

Фуросемід — хімічна сполука, в основі якого лежить похідна аминобензойной кислоти. На основі цієї речовини фармацевтичними компаніями виробляються сечогінні таблетки “Фуросемід”. Як приймати ці ліки, щоб воно було максимально ефективно і приносило як можна менше непотрібних побічних ефектів? Фармацевтична форма препарату “Фуросемід” передбачає 2 варіанти — таблетки і розчин для внутрішньом’язових і внутрішньовенних ін’єкцій. І в тому і іншому випадку препарат досить швидко всмоктується і досягає місця своєї роботи — ниркових нефронів: при внутрішньовенному введенні це відбувається через 5 хвилин, при пероральному прийомі — через 15-20 хвилин, в деяких випадках очікування ефекту дії прийнятої пігулки може становити до півгодини.

Працює лікарська речовина на всьому протязі товстого сегмента висхідного коліна петлі Генле. Там воно блокує зворотне всмоктування близько 20 % відфільтрованих іонів Na+. Тут же фуросемід виділяється в просвіт проксимальних ниркових канальців, за рахунок чого збільшується виведення іонів Ca2+, Mg2+, K+, фосфатів, бікарбонатів. Все це підвищує кислотність сечі. По своїй дії фуросемід як лікарська речовина має вторинними ефектами, які обумовлюються вивільненням внутрішньониркових медіаторів і перерозподілом внутрипочечного кровотоку.

Для цього лікарської речовини біодоступність при прийомі внутрішньо становить в середньому 60-70 %. З білками плазми він зв’язується на рівні 91-97 %.Період напіввиведення з організму для фуросеміду становить від 30 хвилин до 1 години. За цей час він зазнає біотрансформації, проходячи через печінку, і утворює глюкуроніди та інші неактивні метаболіти. З організму препарат екскретується майже на 90 % нирками, решта виводиться з жовчю.