Діагностика

У більшості випадків діагностика кожної без винятку форми гіпервітамінозу ґрунтується на історії захворювання, клінічних проявах, тобто симптомах, а також результати інструментальних і лабораторних даних.

Примітно, що діагностика практично не має специфічності ні при надлишку водорозчинних, ні при передозуванні жиророзчинних вітамінів.

Все починається з ретельного вивчення анамнезу пацієнта, його історії захворювання. Важливо для доктора з’ясувати, коли і з чого все почалося, які клінічні ознаки передували цьому захворюванню, які продукти були включені в раціон хворого і в якій кількості, чи виникали раніше такі статки, як вони могли проявлятися. Важливо уточнити, які лікарські препарати, що містять той чи інший вітамін, пацієнт міг приймати останнім часом.

Варто зазначити, що в більшості випадків гіпервітаміноз розвивається на тлі зловживання вітамінними комплексами, як правило, в дитячому віці, коли батьки прагнуть дати дитині якомога більше вітамінів, причому аніскільки не замислюються про ймовірні наслідки.

На наступному етапі слід проаналізувати наявність клінічних симптомів. У 95 % випадків це загальні симптоми – головний біль, слабкість, нездужання. Специфічні симптоми, типові для того чи іншого виду отруєння проявляються в 95 відсотках випадків. При цьому місцеві прояви є більш характерними для певного виду захворювання.

У висновку важливо визначити рівень вмісту вітаміну в плазмі крові. Концентрація може бути підвищено в три-п’ять разів, а в деяких випадках навіть в сто разів.

При всіх видах гіпервітамінозу на цьому діагностика закінчується, а починається після лікування.