Сечогінні засоби, дія яких припадає на частину нефрона, що сполучає ближні і дальні канальці, називаються “петльовими діуретики”. Вони впливають на фільтраційну здатність нирок, дозволяючи утилізувати з організму рідину і солі.

Такі ліки мають швидким і сильним діуретичним ефектом, вони не формують передумов для появи цукрового діабету, а також не роблять впливу на холестерин і являють собою медикаменти середньої потужності.

Побічні реакції вважаються великим мінусом подібних препаратів. Петльові діуретики — різновид сечогінних засобів, які мають цільове вплив на функціонування нефрону нирок.

Коли потрібно приймати ліки?

Головними призначеннями до вживання петльових сечогінних засобів є наступні стани:

Набряклість, яка викликана надмірним вмістом натрію в організмі.

Високий кров’яний тиск.

Захворювання серця.

Підвищений вміст кальцію і калію в крові.

Ураження нирок.

Протипоказання

Медичні фахівці відзначають наступні заборони на використання петльових сечогінних медикаментів:

Відсутність надходження урини в сечовий міхур.

Вагітність.

Патологічний стан, який призводить до порушення частоти, а також ритмічності і послідовності збудження і скорочення серця.

Алергія.

Погіршення мікроциркуляції крові.

Лактація.

Як діють?

Петльові діуретики починають діяти вже через 30 хвилин. Спектр дії сечогінних ліків базується на розслабленні судин і посилення ниркового кровотоку, препарати покращують з’єднання простагландинів в ендотеліальних клітинах капілярів.

Препарати починають діяти приблизно через 30-60 хвилин, а закінчують приблизно через шість годин. Петльові діуретики викликають порушення в противоточно-поворотному механізмі нефрона і підвищують гломерулярну фільтрацію.

Крім цього, механізм дії петльових діуретиків полягає в зниженні зворотного абсорбції іонів хлору і натрію, а в нефроне відбувається пригальмовування всмоктування магнію, тим самим підвищується обсяг його спільного виведення з уриною.

Петльові сечогінні ліки впливають на нирковий кровотік. Крім цього, вони знижують серцеві навантаження, а також тонус вен і підвищують обсяг урини.

З якими препаратами петльові діуретики вступають у зв’язок?

Такі сечогінні засоби краще не поєднувати з протизапальними, а також протидіабетичними та іншими медикаментами.

Хворому, який почав вживати петлевий діуретик, слід звернути увагу на його сумісність з іншими лікарськими групами. Більшість сполучень мають певні обмеження і провокують негативне дію:

Протизапальні засоби знижують вплив петльових діуретиків.

Препарати для розрідження крові можуть стати причиною кровотеч.

Дигіталіс, який вважається лікарською рослиною, може вплинути на ритм серця.

Препарати літію викликають блювотні позиви і пронос.

“Пробенецид” знижує вплив петльових сечогінних засобів.

“Анаприлін” пригальмовує серцебиття.

Протидіабетичні препарати провокують зменшення цукру в крові.

Які препарати – петльові або тіазидні діуретики – краще всього приймати?

Тиазидная група ліків вважається найбільш щадною. У більшості випадків саме такі препарати призначають хворим, y яких існують невеликі відхилення в роботі нирок, а також печінки та інших органів. Петльові та інші діуретичні засоби заборонені до вживання в цих випадках. Мінусами є слабка клінічна фармакологія, людині доведеться пройти тривалий курс терапії при усуненні гіпертензії. За допомогою петльових діуретиків можна прискорити процес одужання, але вони не всім можна до прийому.

Побічні реакції

Існує цілий ряд негативних явищ:

Дегідратація (поступове зневоднення організму, тобто втрата рідини, в результаті якої може наступити летальний результат для хворого).

Зменшення рівня хлоридів у крові.

Зниження вироблення інсуліну.

Петльові діуретики: список препаратів

Найбільш швидкодіючими ліками є:

“Бритомар” — це таблетки, що володіють сечогінною дією, кількість діючої речовини, у яких становить 5 або 1 мг. Вживати препарат можна в будь-який зручний для людини час, незалежно від прийому їжі. Використовувати діуретичний засіб при виникненні набряків при захворюваннях серця слід по 10-20 мг один раз на добу. Якщо виникли набряки при хворобі нирок, рекомендується приймати 20 мг один раз на день. Якщо з’явилися набряки при хворобі печінки, то фахівці призначають 5-10 мг на добу (спільно з іншими ліками). При підвищеному кров’яному тиску — 5 мг на добу.

“Фуросемід” продається як в таблетованій формі (40 мг), так і у вигляді розчину для ін’єкцій (10 мг). Перорально препарат приймають з ранку, починаючи з 40 мг на добу, при необхідності денну дозу підвищують до 160 мг. Позитивний ефект проявляється через півгодини і зберігається до 4 годин. Розчин застосовується як внутрішньом’язово, так і внутрішньовенно по 20-40 мг на добу і починає діяти вже через 4 хвилини.

“Етакринова кислота” проводиться у таблетованій формі і в розчині. Перорально препарат починають вживати з дозування 50 мг, поступово підвищуючи концентрацію ліки (при необхідності). Внутрішньовенно (для досягнення швидкого ефекту) призначають по 50 мг. Позитивний ефект можна спостерігати приблизно через 30 хвилин, він може тривати до восьми годин.

Крім цього, препаратами групи петльових діуретиків є:

“Буфенокс”.

“Диувер”.

“Лазикс”.

Далі ці ліки будуть розглянуті більш докладно.

“Буфенокс”

Препарат випускається у формі таблеток (1 мг) та розчину для уколів (0.025 %). Таблетки необхідно вживати в ранкові години натщесерце по 1 штуці протягом п’яти діб, а потім по дві штуки ще протягом трьох днів.

Розчин застосовується або внутрішньовенно або внутрішньом’язово, по 0.5—1.5 мг, уколи можна робити приблизно через кожні чотири-вісім годин. Тривалість лікування становить чотири дні. Позитивна дія настає протягом двох годин.

У профілактичних цілях для запобігання гіпокаліємії призначається дієта, збагачена калієм. Пацієнтам, які отримують великі дози “Буфенокса”, щоб уникнути появи гіпонатріємії і гіпохлоремічний алкалоз не можна обмежувати надходження в організм кухонної солі. Висока ймовірність виникнення порушень водно-електролітного балансу у людей з нирковою недостатністю.

При терапії потрібно регулярно здійснювати контроль вмісту електролітів плазми, а також залишкового азоту. При виникненні або посиленні азотемії та олігурії у людей з тяжкими прогресуючими ураженнями нирок потрібно припинити прийом “Буметанида”.

Крім цього, слід дотримуватися особливої обережності при прийомі алкоголю, а також при тривалому стоянні або виконанні фізичних вправ, при спеці і різкому переході у вертикальне положення з лежачого у зв’язку посиленням ортостатичних гіпотензивних дій.

“Диувер”

Медикамент входить в перелік петльових препаратів, діуретиків. “Диувер” являє собою таблетки з дозуванням 5 і 10 мг. При різних набряках використовувати ліки потрібно по 5 мг один раз на день, при необхідності підвищуючи дозу до 40 мг. При високому кров’яному тиску приймають половину таблетки (2,5 мг) один раз на добу.

При вживанні підвищених концентрацій “Диувера” протягом довгого періоду часу збільшується ймовірність появи гіпокаліємії, а також гіпонатріємії та метаболічного алкалозу, у зв’язку з чим слід дотримуватися дієти.

Підбір правильного дозування препарату для хворих з асцитом, який з’явився в результаті цирозу печінки, необхідно здійснювати в умовах медичного закладу. Крім цього, у таких пацієнтів слід постійно контролювати рівень електролітів у плазмі крові.

У людей, що страждають цукровим діабетом, слід часто перевіряти вміст глюкози в урині і крові. У зв’язку з можливістю гострої затримки сечі потрібно контролювати діурез пацієнтам, у яких є звуження сечоводів і гіперплазія простати, а також хворим у непритомному стані.

“Лазикс”

Препарат виробляється у формі розчину для ін’єкцій та пігулок. Розчин вливається внутрішньовенно. При набряках препарат призначають у кількості 20-40 мг на добу, при легеневих набряках — 40 мг. При високому артеріальному тиску — 80 мг на день (два прийоми). При високому кров’яному тиску — 80 мг на день (два прийоми). Діуретичний засіб починає “працювати” через дві години після вживання.

Перед початком терапії петлевим діуретиком людина повинна обстежитися на предмет порушення функціонування нирок, особливо якщо денний діурез сильно знижений. Справа в тому, що механізм петльових діуретиків базується на розслабленні судин і посилення ниркового кровотоку.

Під час лікування ліками необхідно також контролювати роботу життєво важливих органів, особливо якщо хворий змушений вживати “Лазикс” у великих концентраціях. Самовільне підвищення дозування може привести до появи симптомів отруєння і вираженої гіповолемії.