Лікування
При гострій непрохідності кишечнику симптоми і лікування, як і у випадку з будь-якими іншими патологіями, взаємопов’язані. Якщо виникає хоча б найменша підозра на захворювання, хворого необхідно в екстреному порядку доставити в хірургічне відділення стаціонару. До того моменту, як людини огляне лікар, не можна самостійно проводити ніякі маніпуляції. Заборонено робити клізми і промивання шлунка, приймати будь-які знеболюючі ліки, а також вживати препарати з проносним або сечогінною дією.
Якщо точно з’ясовано, що перитоніт ще не почався, то застосовується метод декомпресії шлунково-кишкового тракту за допомогою аспірації вмісту через зонд. Потім ставиться сифонна клізма. Даний вид останньої може виконуватися тільки в медичному закладі, за допомогою неї з кишечника видаляються токсини і отрути, а також почав гнити хімус.
Якщо гостра непрохідність кишечника проявляється переймоподібними болями, то вводяться спазмолітики (“Дротаверин”, “Атропін” тощо). Вони сприяють зменшенню підвищеної перистальтики кишечника.
Буває протилежне стан, який називається парез. При ньому спостерігається поступово розвивається параліч кишкової мускулатури. В такому випадку застосовуються препарати, які стимулюють моторику (наприклад, Неостигмін”).
Для того щоб зменшити зневоднення і мінімізувати виник водно-електролітний баланс в організмі, вводяться різні сольові розчини.
Якщо після всіх вжитих заходів стан не поліпшується, безопераційне лікування непрохідності кишечника неефективно, тоді потрібно екстрене хірургічне втручання. Суть операції зводиться до того, що лікарі усувають механічну обструкцію або видаляють нежиттєздатний ділянку.
Також хірурги можуть усунути заворот кишкових петель, вузлоутворення чи розітнути спайки, якщо такі є.
Якщо у хворого вже почався перитоніт, то виконується процедура трансверзостомии, необхідна для термінового і безпечного видалення калових мас.
Після операції проводиться відшкодування об’єму циркулюючої крові, також призначаються різні види терапій. Необхідно вивести з організму залишки токсинів і отрут, не допустити розвитку бактеріальних інфекцій. Особлива увага приділяється контролю над моторикою кишечника.
