Фармакологія

В інструкції «Копаксона» згадується приналежність цього фармацевтичного продукту до класу имунномодуляторов. Засіб призначений для лікування розсіяного склерозу. Модулюючий імунітет ефект глатирамерного ацетату на тлі розсіяного склерозу поки не досліджений досить якісно. Як припустили вчені, це речовина коригує протікають в імунній системі процеси. Припускають, що саме вони особливо важливі в патогенезі захворювання. Підтвердження припущення обумовлено спеціалізованими дослідженнями, спрямованими на виявлення патогенезу ЭАЭ. Абревіатура означає експериментальний алергічний енцефаломієліт. Нерідко ЭАЭ стає моделлю склерозу для проведення експериментальних випробувань. Використовуючи тварин, вчені організували дослідження. Специфічні експерименти були поставлені з залученням людей, у яких вже діагностували розсіяний склероз. Результати доводять: введення глатирамерного з’єднання впливає на периферичний індукування, рівень активності специфічних лімфоцитів типу Т.

РРР-склероз

Схильний до рецидивів ремиттирующий розсіяний склероз був об’єктом наукових досліджень, які посіли досить тривалий час. Інформацію про їх результати можна знайти в інструкції «Копаксона». Як показало річне спостереження з контрольною групою плацебо, засіб дійсно володіє надійним і сильним ефектом, якщо його використовувати тричі щотижня для введення під шкіру в дозі 40 мг. Така лікувальна практика, як довели випробування, що дозволяє знизити частоту рецидивів.

Організували реєстраційні експерименти в клінічних умовах. Захід проводили із залученням людей з діагнозом РРР-склероз. Документально підтверджені один рецидив за рік, два – за два роки. За термін 1-2 роки зафіксовано один рецидив при наявності однієї накопичує контраст зони і наявності при вивченні через МРТ хоча б одного вогнища, візуалізіруемого на картинках Т1-типу.

Спочатку дослідницькі заходи організували для оцінки числа рецидивів, офіційно підтверджених для пацієнтів. Вторинної завданням заходу було визначення загального числа нових і стали більшими вогнищ, що виявляються на картинах Т2, отриманих при МРТ. Завданням лікарів було визначити сумарне число осередків, здатних накопичувати контраст і відображених на знімках Т1.