Операція
Лікується чи повністю хронічний простатит? Ні, але ремісії можна досягти, вдаючись до хірургічного втручання – останнього засобу при цій патології. Вона показана, якщо у пацієнта спостерігаються такі ускладнення:
- Втрата здатності до сечовипускання.
- Присутня в урині кров.
- Відсутність відповіді на мінімально інвазивні або консервативні методи лікування.
- Парапроктит.
- Приватні інфекції сечовивідних шляхів.
- Абсцес.
- Камені в сечовому міхурі, нирках або простаті.
Однак є й протипоказання. До таких відносяться наступні фактори:
- Вік більше 70 років.
- Гостра респіраторна вірусна інфекція.
- Цукровий діабет.
- Гемофілія.
- Гостре запалення в сечостатевій системі.
- Запущені захворювання дихальної або серцево-судинної систем.
- Гіпотиреоз.
- Прийом медикаментів, що розріджують кров.
Те, яка саме буде призначена операція, залежить від стану пацієнта. Варіанти наступні:
- Трансуретральна резекція. Передбачає видалення внутрішньої частини передміхурової залози. У перші дні після операції пацієнта стануть турбувати часті позиви до сечовипускання, але саме воно буде болючим.
- Відкрита простатектомія. Вся простата або її частина видаляється через надріз в нижній частині живота або між анусом і мошонкою. Робиться у випадку, якщо заліза сильно збільшена. Період реабілітації тривалий, є ризик крововтрати. Пошкоджуються нервові волокна, це може бути чревате еректильною дисфункцією.
- Лазерна хірургія. Цим способом можна знищити тканини залози, уражені захворюванням. Кровоносні судини при цьому “запаюються” – кровотеча відсутня. У цього методу немає недоліків, але він безсилий, якщо простата сильно збільшена.
- Дренування абсцесу. Робиться у випадку виявлення замкнутого гнійника. Лікар розкриває його через промежину або пряму кишку, розсікаючи шкіру. Є ризик неповного видалення абсцесу. Він малий, проте про нього потрібно бути обізнаним, так як бактерії можуть поширитися внаслідок цього по всьому організму.
- Трансуретральный розріз залози. Робиться з метою зменшення тиску, що чиниться їй на уретру. Здійснюється за допомогою виконання розрізів резектоцистоскопом. З недоліків можна відзначити необхідність продовжувати лікування захворювання.
