Діагностичні заходи

Методи діагностики:

ЕКГ – зміни на електрокардіограмі неспецифічні. Вони покажуть рубцеві зміни і аритмію, але етіологію процесів виявити не вдасться.

ЕКГ серця за Холтером – це добовий моніторинг. Він дозволяє зафіксувати епізодичні порушення ритму. Це більш інформативна методика.

ЕХО-КГ – дозволяє оцінити ступінь розширення камер серця, визначити локалізацію ділянок склерозу, ослаблення скоротливості та наявність аневризми. Дослідження дозволяє визначити гіпертрофію міокарда, порушення роботи клапанів.

Рентгенографія грудної клітки – може визначити розширення меж серця і застій у легенях.

Сцинтиграфія міокарда – це радіонуклідний спосіб дослідження, який дозволяє повністю оглянути м’яз, виявити величину поразок. Суть методу в тому, що здорові тканини можуть захоплювати певні радіонукліди з різним ступенем інтенсивності і накопичувати їх, що відбивається на приладі. У ділянках фіброзу захоплення не відбувається.

Загальний аналіз крові – може вказати на деякі захворювання, що послужили причиною даного стану.

МРТ дозволяє оцінити поширеність процесу.

Тактика лікування

Терапія міокардіосклероза спрямована на сповільнення розвитку рубців і поліпшення роботи серця. Основним має бути виявлення і усунення причинних факторів.

Якщо причина в інфекції, застосовують антибактеріальну терапію. Аутоімунні захворювання потребують комплексного лікування основної патології.

При алергічної етіології рекомендовані антигістамінні препарати і гормональні засоби.

Завжди призначаються антиоксиданти. Вони покращують обмінні процеси в міокарді – “Кратал”, “Мексиприм”, “Цитохром”, “Кудесан”, солі калію і магнію (“Панангін”, “Магнікум”, “Калипоз”), “Рибоксин”, “Предуктал”, “Тіотриазолін”, “Елькар”.

Симптоматичне лікування ХСН включає застосування:

• серцевих глікозидів – “Строфантин”, “Дигоксин”;
• сечогінних препаратів – “Лазикс”, “Індапамід”;
• бета-блокаторів – “Метопролол”, “Атенолол”, “Конкор”, “Карведилол”;
• інгібіторів АПФ – “Енап”, “Лізиноприл”;
• антагоністів кальцію “Дилтіазем”, “Коринфар-ретард”.
• антиаритмічних препаратів – “Лідокаїн”, “Етацизин”, “Кордарон”.

При блокадах провідності призначаються “Ізадрін” і “Атропін”. Прийом цих препаратів стає постійним.

При наявності аневризми застосовується оперативне зміцнення стінки або резекція випинання – паліативна хірургія.

При брадиаритмиях показана радіочастотна абляція або установка кардіостимулятора.

Швидко прогресуюча ХСН – підстава для пересадки серця. Це повністю позбавляє пацієнта від усіх серцевих проблем.

При лікуванні гострого міокардиту використовують нестероїдні протизапальні засоби і гормони: “Німесулід”, “Аспірин” і стероїдні гормони – “Преднізолон”, “Дексаметазон”.

НПЗЗ та стероїди максимально зменшують запальні процеси в міокарді.

Якщо при першому зверненні пацієнта, у нього вже виявляються ознаки початкового кардіосклерозу, в лікуванні застосовують вітаміни і загальнозміцнюючі препарати. Також широко використовуються антиоксидантів і антигіпоксантів – “Мілдронат”, “Предуктал”, “Мексидол” і “Актовегін”. Вони не дають накопичуватися в крові недоокисленным продуктів метаболізму, які руйнівно діють на нормальні м’язові клітини і збагачують м’яз серця киснем.