Перитоніт

Під даним терміном розуміється дифузне або локальне запалення очеревини. Дана патологія завжди протікає важко. Згідно зі статистичними даними, ігнорування ознак перитоніту в 30 % випадків призводить до летального результату.

Найчастіше захворювання розвивається на тлі активної життєдіяльності патогенних мікроорганізмів (стафілокока, кишкової палички, клостридій, мікобактерій туберкульозу тощо). Якщо бактеріальна флора проникає в організм лімфогенним, гематогенним шляхами або через фаллопієвих труб, прийнято говорити про первинному перитоніті. На практиці він діагностується лише у 1,5 % випадків.

Найчастіше у пацієнтів виявляється вторинний перитоніт, який є ускладненням травм або патології органів черевної порожнини.

Розвиток захворювання проходить декілька етапів:

Рання фаза (до 12 годин).

Пізня (від 3 до 5 діб).

Кінцева фаза (від 6 до 21 днів).

На ранньому етапі з’являється біль і тяжкість в районі сонячного сплетення, важко дихати. Важливо те, що дискомфортні відчуття мають чітку локалізацію.

По мірі прогресування патологічного процесу з’являються наступні симптоми:

Нудота, нерідко переходить у блювання.

Біль і тяжкість поширюються по всьому животу, тобто втрачається чітка їх локалізація.

Якщо на даному етапі не провести лікування, стан хворого погіршується. Спочатку в блювоті з’явиться жовч, а потім і вміст кишечника. На тлі цього виникнуть запори, а гази перестануть відходити. Крім того, підвищиться температура тіла і знизиться показник артеріального тиску. На кінцевому етапі загальний стан стане критичним.

При наявності ознак перитоніту необхідно пройти комплексну діагностику, що включає:

Пальпацію.

Перкусію.

Аускультацію.

Вагінальне і ректальне дослідження.

Рентген черевної порожнини.

Лапароцентез.

Загальний аналіз крові.

Лікування перитоніту завжди проводиться хірургічним шляхом. В післяопераційному періоді показаний прийом антибіотиків, імуностимуляторів, а також внутрішньовенне лазерне очищення крові, гемодіаліз, фізіотерапія.