Можливі ускладнення

Згідно порад гастроентерологів, при забросе жовчі в шлунок ні в якому разі не можна чекати загострення цього стану. Хвороба, що викликала його, не пройде сама собою, а лише продовжить прогресувати. Це загрожує наступним:

• Напади стенокардії і тахікардії.
• Поява спайок на стінках стравоходу з-за постійного роздратування жовчю.
• Заміщення нормальної слизової вистилки органу рубцевою тканиною.
• Всі зміни оболонок стравоходу можуть спровокувати розвиток раку як його самого, так і шлунка.

Діагностика

Якщо ви постійно помічаєте у себе закидання жовчі в стравохід, слід записатися на прийом до терапевта, гастроентеролога. Щоб підтвердити діагноз “рефлюкс-езофагіт”, пацієнтові призначають ФГС. На цій діагностичній процедурі можна відразу встановити наявність жовчі в шлунку, взяти на обстеження фрагмент слизової вистилки органу для біопсії.

В якихось випадках додатково призначається ендоскопічне обстеження. Можуть знадобитися і такі діагностичні процедури:

• Ехографія.
• Ультразвукове обстеження.
• Ультрасонографія.
• Проведення рентгенографії з забарвлюючим речовиною.

Напрямки лікування

У більшості випадків медикаментозна терапія, консервативна. Цілі лікування рефлюксу тут наступні:

• Захист слизових стравоходу від агресивних дій.
• Нейтралізація агресивних компонентів шлункового соку, жовчі.
• Збільшення швидкості проходження по стравоходу грудки їжі.
• Збільшення тонусу воротаря шлунка (нижнього стравохідного сфінктера).
• Підвищення активності кардіальної шлункової зони.

До хірургічного лікування звертаються лише у складних випадках:

• Виправлення складних ускладнень, що викликають закид жовчі. Наприклад, грижі стравоходу.
• Випадки, коли хвороба досягла останньої стадії. При діагностуванні стравоходу Барретта.