Властивості препаратів

Обидва ліки виступають органічними ліпофільними кислотами, мають низьку кислотність, вони легко можуть зв’язуватися з білками плазми і транспортується у вогнища запалення, у яких підвищена судинна проникність і є низький pH. У медикаментів дуже короткий період напіврозпаду у кров’яній плазмі, що становить один або дві години. Крім усього іншого зазначається гарне проникнення в суглобову порожнину з досягненням максимальної концентрації в районі запалення через два-чотири години. Характерний також мінімальний період виведення за три години, що дає можливість досягти вираженої клінічної ефективності та забезпечує легку переносимість.

Форми випуску «Диклофенаку»: свічки, уколи, гель

Цей препарат з серії НПЗЗ має виражені протизапальні, знеболюючі та жарознижуючі властивості. Також їм усувається набряклість поряд з опухлостью і скутістю при суглобовій патології.

Головним діючим компонентом служить, як вже зазначалося, диклофенак натрію. Засіб випускають у таких формах:

• Пігулки, які вкриті кишковорозчинною оболонкою.
• Розчин для виконання внутрішньом’язових введень.
• Гелі та мазі, призначені для зовнішнього застосування.
• Свічки ректальні і очні краплі.

Кількість діючого компонента безпосередньо залежить від формату випуску «Вольтарена» та «Диклофенак». У чому різниця між ними?

Якщо говорити про форми випуску, то основна відмінність полягає в тривалості та швидкості настання анальгізуючої дії. Пероральне введення – через 1-3 години, ректальне — через 30 хвилин. При зовнішньому застосуванні у формі гелів і мазей – протягом години. Але після 2-3 годин місцеве використання препарату дає ослаблення анальгетичної дії порівняно з таблетками. Після 3 годин знеболюючий ефект від таблеток сильніше в 1,5 рази, ніж від місцевого застосування засобу.