Фармакодинаміка та фармакокінетика

“Диклофенак”, як і всі препарати НПЗП, характеризується яскраво вираженою протизапальною і знеболюючою дією. А також ліки має помірну жарознижувальну властивістю. Механізм дії Диклофенаку” заснований на придушенні синтезу простагладинов. Також препарат запобігає агрегацію тромбоцитів.

При прийомі препарату знижується больовий синдром, усувається ранкова скутість і набряклість суглобів, а також поліпшується їх функціональність. Використання препарату в реабілітаційний період після операції і травми знижує неприємну симптоматику під час руху і в період спокою.

Активний компонент ліки швидко проникає в плазму крові. Його максимальна концентрація фіксується через 1-2 години після застосування. Зв’язок з білками крові становить 99 %.

Диклофенак натрію має високим рівнем проникнення в тканини та в біологічну рідину, що заповнює порожнечі суглобів. Найбільша концентрація досягається по закінчення 4 год після прийому. Застосування препарату після їжі уповільнює дію ліки, але не відображається на його ефективності. Біодоступність становить 5 %.

Період напіввиведення – 1-6 год залежно від форми ліки. Близько 30 % виводиться з калом, а інша частина метаболізується в печінці і виходить через нирки.

Перевагою Диклофенаку” є те, що він не викликає звикання і не відображається на диханні, але при цьому надає швидке і сильне дію.