Плюси і мінуси методу

Внутрішньом’язове введення має свої переваги і недоліки. Всмоктування ліків у кров відбувається протягом 15 хвилин після введення. При цьому ліки всмоктуються менш повно, ніж при введенні в вену, але кращий порівняно з пероральним способом. До плюсів внутрішньом’язового введення можна віднести те, що можна вводити не тільки водні розчини, але і ліки на основі масел та емульсії. Так як максимальний обсяг введення обмежується 10 мл, то ін’єкції дозволяють точно розрахувати потрібну кількість препарату, а помилитися з дозуванням в цьому випадку вкрай складно. Тканини м’язів зазвичай не містять багато рецепторів, тому алергія на компоненти препаратів виникає набагато рідше.

До мінусів можна віднести спеціальну техніку введення уколу, яка вимагає спеціальної підготовки, можливість пошкодження нервів при неправильній техніці.

Що потрібно для уколу?

Якщо ви вирішили самостійно зробити собі або іншій людині укол в м’яз, то крім певних знань вам знадобляться деякі інструменти. Насамперед це шприц. Його обсяг повинен відповідати обсягу вводиться ліки, а голка бути тонкою і гострою. На ринку зараз існує безліч марок, але лише деякі з них мають дійсно гарною якістю. Деякі виробники випускають шприци з товстою голкою, яка ранить шкіру при проколюванні і доставляє неприємні відчуття. Тому, перед тим як починати курс, підберіть оптимальний варіант, який влаштує вас за якістю.

Ще одна річ, без якої не обійтися, – це спиртові серветки. Вони допоможуть продезінфікувати шкіру до і після уколу щоб уникнути попадання інфекції в ранку. Крім цього, вам потрібно буде придбати препарат для внутрішньом’язового введення, який прописав вам лікар, рукавички і розчин для розведення препарату (частіше всього це «Лідокаїн»).