Маніфестний тиреотоксикоз: причини, симптоми і діагностика, методи лікування

Оперативне лікування

При неефективності консервативних методів показано хірургічне втручання. Підготовчий етап полягає в прийомі вищеперелічених медикаментів.

Під час проведення операції хірург уривається частина залози або ж весь орган (обсяг втручання безпосередньо залежить від причини і тяжкості патології). Доступ до ураженої частини здійснюється відкритим способом або за допомогою ендоскопічного (малоінвазивного) обладнання.

Після перенесеної операції хворий повинен протягом усього життя, приймати синтетичні гормони.

Наслідки

Ігнорування патології може призвести до розвитку небезпечних для життя ускладнень з боку серцево-судинної системи.

Крім того, наслідком манифестного тиреотоксикозу може стати тиреотоксичний криз. Це небезпечний стан, що проявляється тремором, підвищеною температурою тіла, надмірним збудженням, гіпертензією, анурією і порушенням функціонування серцевого м’яза. Результатом тиреотоксичного кризу може стати як втрата свідомості, так і загибель людини.

Профілактика

Не існує специфічних заходів, дотримання яких запобігає розвиток недуги. Однак знизити ймовірність виникнення манифестного тиреотоксикозу можна.

Дивіться також:  Кашель після бронхіту: методи лікування, огляд препаратів

Для цього достатньо виконувати наступні правила:

  • Відмовитися від тютюнопаління та вживання спиртовмісних напоїв.
  • У літній період поменше засмагати. Крім того, небажано довго перебувати під відкритими сонячними променями в період їх максимальної активності.
  • Скорегувати раціон харчування. В меню обов’язково повинні бути присутніми овочі і фрукти. Небажано їсти смажені, копчені та гострі страви. Їжа повинна бути зварена, приготована на пару або в духовці. При цьому важливо пам’ятати про те, що раціон повинен бути збалансованим.

Дані правила ставляться як до первинної, так і вторинної профілактики. Іншими словами, коригування способу життя значно знижує не тільки ризик розвитку захворювання, але і виникнення загострень у пацієнтів, у яких недуга вже був раніше діагностований.