Діагностичні заходи

Основними критеріями діагностики нефротичного синдрому є клініко-лабораторні дані. Об’єктивний огляд допомагає виявити бліді («перламутрові»), сухі і холодні на дотик шкірні покриви, збільшення розмірів живота, обкладеність язика, гепатомеґалію, набряклість. При гидроперикарде спостерігається розширення меж серця, приглушення тонів. При розвитку гідроторакс – вкорочення перкуторного звуку, застійні хрипи, ослаблене дихання. На ЕКГ відмічаються ознаки дистрофії міокарда, реєструється брадикардія.

Лікування нефротичного синдрому

Терапія даної патології проводиться в стаціонарних умовах під наглядом спеціаліста-нефролога. Загальними заходами, що не залежать від природи походження нефротичного синдрому, виступає призначення безсольової дієти з обмеженою кількістю рідини, симптоматичної медикаментозної терапії (препаратів калію, діуретиків, антигістамінних засобів, серцевих засобів, вітамінів, гепарину, антибіотиків), постільного режиму, інфузійного введення альбуміну, реополіглюкіну.

Що ще передбачає лікування нефротичного синдрому?

При невыясненном генезі захворювання, при стані, обумовленому аутоімунним або токсичним ураженням нирок, пацієнтам показано стероїдний лікування метилпреднізолоном або преднізолоном (перорально або внутрішньовенно за допомогою пульс-терапії). Імуносупресивну лікування стероїдами сприяє придушенню утворення антитіл, ЦВК, нормалізує клубочкову фільтрацію і нирковий кровотік. Гарного ефекту терапії гормонорезистентного варіанту захворювання дозволяє досягти цитостатична терапія хлорамбуцилом і циклофосфамідом, яка проводиться пульс-курсами. У період ремісії рекомендується проведення лікування на кліматичних курортах. Всі рекомендації при нефротичному синдромі повинні строго дотримуватися.