Лікування пієлонефриту в умовах стаціонару

Перша задача, яка стоїть перед медиками при надходженні пацієнта, – збити високу температуру. Якомога швидше слід взяти всі необхідні аналізи для точної оцінки клінічного стану. Як правило, лікування хронічного пієлонефриту займає більше часу. Купірувати симптоматику гострого пієлонефриту набагато простіше, однак у багатьох пацієнтів згодом розвивається форма хронічного перебігу. Це відбувається тому, що бактерії були знищені не до кінця. Основна небезпека переходу в хронічну форму – поступовий розвиток (воно може тривати до 10 років) ниркової недостатності.

При наявності перешкод виведення рідини з організму лікарю необхідно відновити нормальний пасаж сечі. Відновлення відтоку сечі проводиться оперативно (нефропексия при нефроптозі, видалення каменів з нирок сечовивідних шляхів і тому подібні необхідні процедури і оперативні втручання). Усунення перешкод, що заважають пасажу сечі, у багатьох випадках дозволяє досягти полегшення стану – разом з сечею виходять і бактерії. На цьому етапі важливий сестринський догляд при пієлонефриті – перевірка постановки катетерів, своєчасна їх обробка і т. д.

Лікарський лікування повинен призначати лікар-нефролог або уролог. Дуже важливо правильно і своєчасно призначити антибактеріальну терапію, як при гострому, так і при хронічному перебігу хвороби. Антибактеріальні препарати призначаються з урахуванням даних антибіотикограми. До визначення чутливості мікроорганізмів (для цієї мети треба дочекатися отримання результатів аналізів) проводиться терапія антибактеріальними препаратами широкого спектра дії.