Причини появи пієлонефриту

Багатьох пацієнтів застають зненацька симптоми пієлонефриту. Причини, за якими розвивається захворювання, за великим рахунком, можна виділити всього дві:

• неможливість організму протистояти діяльності патогенних бактерій;
• потрапляння в тканини нирок, мисок, сечоводів або сечового міхура патогенних бактерій.

Як може статися зараження і чому вогнище дислокується саме в сечовидільній системі? Поширені такі причини:

• аномалії розвитку нирок – як вроджені, так і набутого характеру;
• ендокринні патології;
• переохолодження ніг, стоп, попереку;
• аутоімунні захворювання;
• недотримання елементарних правил особистої гігієни;
• мікротравми, отримані при статевому контакті;
• травми поперекової області;
• діагностичні маніпуляції або хірургічне втручання на сечовивідних шляхах;
• часто поява пієлонефриту пов’язано з початком статевого життя, особливо за відсутності належного захисту;
• дистанційна літотрипсія (дроблення сечових каменів);
• використання постійного катетера для уретри;
• вагітність (гіпотонія сечоводів у цьому стані – досить часте явище);
• застосування внутрішньоматкових контрацептивів.

Діагностика захворювання: до якого лікаря звернутися?

Діагностика пієлонефриту досить проста. Як правило, після отримання результатів біохімічного аналізу крові вже стає ясно, що причина нездужання пацієнта – порушення функції нирок. Про це красномовно говорять підвищені показники сечовини і креатиніну. До речі, якщо показник креатиніну перевищує певний рівень, то можна зробити висновок про те, що у пацієнта розвивається хронічна ниркова недостатність. Також пацієнту необхідно здати аналізи сечі – треба виявити обсяг добового виділення, а також дізнатися, сліди яких бактерій присутні в сечі. Це потрібно для того, щоб лікар міг призначити адекватну антибактеріальну терапію.

До якого лікаря звернутися, якщо пацієнт підозрює у себе пієлонефрит? Захворювання нирок діагностує і лікує лікар-спеціаліст – нефролог. Однак для початку можна взяти талон і до звичайного терапевта. У його компетенції – призначення стандартних аналізів, за результатами яких можна зробити висновок про наявність чи відсутність пієлонефриту.

Код пієлонефриту за МКХ-10 класифікується в залежності від перебігу:

• гострий пієлонефрит – N10;
• хронічний – N11;
• калькульозний пієлонефрит – N20.9.

Пацієнт має право на лікарняну відпустку. У більшості випадків (незалежно від типу хвороби) лікування має проходити в умовах стаціонару. Код пієлонефриту за МКХ-10 вказується у листку непрацездатності для пацієнта. Документ завіряється печаткою медичного закладу і згодом передається в бухгалтерію організації, де працює пацієнт.