Діагностика

Риносинусит – це захворювання, лікування якого займається оториноларинголог. Саме до цього фахівця і потрібно звертатися при виникненні тривожних симптомів. Під час прийому лікаря необхідно надати інформацію щодо всіх наявних клінічних проявів та ступеня їх вираженості. Крім того, потрібно озвучити, як давно вони з’явилися. Фахівець може поставити діагноз вже на етапі бесіди з пацієнтом.

Для його підтвердження і виявлення збудника лікар призначає комплексне обстеження, що включає:

Клінічний аналіз крові і сечі.

Риноскопию.

КТ.

МРТ.

Рентгенографію.

Фарингоскопию.

Найважливішою частиною діагностики є ідентифікація збудника в лабораторних умовах. Забір біологічного матеріалу здійснюється за допомогою пункції гайморової пазухи. Крім того, нерідко проводиться бакпосів патологічного секрету.

Лікування

Схема терапії залежить від тяжкості перебігу захворювання, так і від індивідуальних особливостей організму пацієнта.

Класична схема лікування гострого риносинуситу включає наступні пункти:

Місцеве застосування крапель і спреїв з судинозвужувальною дією. Ці кошти призначаються з метою зменшення набряку слизової оболонки і поліпшення носового дихання. Приклади найефективніших засобів: «Ксилен», «Галазолін», «Ринонорм», «Снуп», «Нафтизин».

Промивання носових проходів розчинами на основі морської води. Дана процедура сприяє більш швидкому відновленню слизової. Найчастіше лікарі призначають розчини «Марімер» і «Аквалор».

Боротьба зі збудником. У ряді випадків показаний прийом антибіотиків. Приклади засобів: «Амоксиклав», «Азитроміцин», «Ампіцилін», «Цефтріаксон». Якщо патологія носить вірусний характер, показаний прийом імуностимулюючих препаратів. Як правило, лікарі призначають такі засоби: «Анаферон», «Деринат», «Віферон», «Кагоцел», «Эргоферон».

Симптоматичне лікування. З метою розрідження слизу призначаються муколітики («Синуфорте», «Ринофлуимуцил»), для купірування запалення і зниження інтенсивності болю – жарознижуючі препарати («Ібупрофен», «Парацетамол»). Якщо риносинусит має алергічну природу, показаний прийом антигістамінних засобів («Супрастин», «Зодак», «Цетрин», «Зіртек»). В даний час на фармацевтичному ринку представлені і комбіновані засоби. До них відносяться: «Полидекса», «Изофра».

Незалежно від ступеня вираженості симптомів, лікування хронічного риносинуситу проводиться за цією ж схемою. Під час ремісії досить слідувати рекомендаціям лікаря і уникати впливу на організм провокуючих факторів. При виникненні загострення терапію необхідно починати проводити якомога раніше. У важких випадках пацієнтів госпіталізують у стаціонар.

Згідно з лікарським відгуків, риносинусит – це не вирок. Захворювання досить легко піддається лікуванню на ранніх етапах його розвитку. Прискорити процес одужання можна і за допомогою фізіотерапії. Найбільш ефективними є наступні процедури: електрофорез, УВЧ, лазерна і діадинамотерапія.

Стосовно лікування риносинуситу у дітей, симптоми у малюків трохи яскравіше виражені в силу вікових особливостей організму. Проте в терапії лікарі роблять акцент тільки на засоби місцевої дії.

Дітям, як правило, призначаються такі препарати:

• «Отривин»;
• «Биопарокс»;
• «Полидекса»;
• «Протаргол».

Таким чином, навіть якщо дитині необхідна антибіотикотерапія, найчастіше лікарі призначають засоби місцевої дії.

У важких випадках або при неефективності консервативних методів лікар приймає рішення щодо доцільності проведення хірургічного втручання. Самим широко поширеним методом оперативного лікування є пункція верхньощелепних пазух. Дана процедура здійснюється під місцевою анестезією. Відразу після проведення операції стан пацієнта покращується: купірується запальний процес, зникають болючі відчуття, поліпшується носове дихання. Але для повного одужання потрібно проведення декількох процедур.

Інші методи втручання:

Використання ЯМИК-катетера. Даний спосіб є альтернативою пункції. Втручання неінвазивно, антисептики, лікарські засоби лікар вводить в пазуху за допомогою спеціального зонду. В даному випадку також потрібно кілька процедур для повного одужання.

Ендоскопія і синусотомия. В процесі проведення втручання лікар видаляє поліпи. У першому випадку пошкодження здорових тканин не відбувається, ризик рецидиву знижується на 50%. Синусотомия – це відкрита операція, вона передбачає розтин лицьової кістки і резекцію її частини. Рецидиви не виключені, недоліком також є тривала реабілітація.

Метод оперативного лікування вибирається виключно лікарем на підставі даних анамнезу і діагностики.