Клінічна картина

Хронічний гнійний дакріоцистит виступає в якості ускладнення, якщо первинна гостра форма захворювання не була вилікувана, терапевтичні заходи допомогли усунути дискомфортну симптоматику. На самому початку розвитку патології якісь виражені ознаки відсутні.

Людина відчуває лише незначне розпирання в зоні локалізації слізного мішка, а також з’являється припухлість. Поступово наростає болючий синдром, відчуття дискомфорту стає більш вираженим. Якщо натиснути на патологічну область, почне виділятися гнійно-слизова рідина, а також наголошується постійне сльозотеча.

Якщо не почати лікування, сформується хронічний дакріоцистит. На цьому етапі вже спостерігається почервоніння шкірних покривів. Сльозотеча посилюється при тривалому перебуванні на повітрі, морозі і вітрі, при роботі в яскраво освітленому приміщенні. Небезпека криється в тому, що, якщо гній потрапить на рогівку ока, почне розвиватися виразка.

Консервативне лікування

Виявити патологію можна за допомогою виконання рентгенографії, яка вкаже на місце закупорки каналу. Якщо хронічний дакріоцистит вчасно діагностовано, то спочатку фахівці пропонують проведення консервативної терапії. Вона полягає в промиванні мішка і шляхів допомогою введення антибактеріальних, протизапальних і судинозвужувальних засобів.

Хороший результат показує регулярний масаж ураженої області. Як його правильно зробити, розповість лікар. При зверненні в сучасну клініку рекомендують сеанси фізіотерапії, наприклад опромінення слизових оболонок носа і самого мішка низькоенергетичним гелій-неоновим лазером. Це допоможе швидше вилікуватися.