Діагностика

В цілях виявлення інфекції і змін в організмі призначають такі види аналізів при синдромі Рейтера:

• ОАК – виявляється підвищення ШОЕ, кількості тромбоцитів, імуноглобуліну IgA і лейкоцитів;
• біохімічний аналіз крові – зростання вмісту С-реактивного білка, ревмофактора, фібрину;
• ОАМ – можуть виявитися лейкоцити, білок;
• аналіз калу, копрограма.

При розвитку синдромів цервіціта показана консультація гінеколога і взяття мазка з шийки матки для визначення культури клітин.

Інструментальна діагностика синдрому Рейтера полягає в проведенні наступних видів медичних обстежень:

• Рентгенографія суглобів, хребта та крижово-клубового зчленування. На знімках виявляється набряк суглобів, а при затяжному перебігу хвороби – ділянки руйнування кістки, звуження щілини між суглобами.
• Паркан синовіальної рідини з порожнини суглоба. При цьому виявляються неспецифічні зміни, характерні і для інших видів артриту – зниження в’язкості, наявність згустків, велика концентрація лейкоцитів. Цей вид обстеження проводять головним чином для диференціальної діагностики подагри і септичного артриту.

В якості додаткових досліджень лікуючий лікар може призначити:

• ЕКГ;
• ФГДС;
• УЗД нирок і черевної порожнини;
• консультацію окуліста і дерматолога.