Фармакологічна дія

Вказаною в анотації амброксолу притаманне муколітичну, відхаркувальну дію. Цей компонент в організмі людини чинить стимулюючий вплив на серозні клітини, розташовані в слизовій оболонці бронхів. В результаті цього відбувається відновлення порушеного співвідношення між компонентами мокротиння – серозним та слизових. Серозний компонент є рідким. Він сприяє зменшенню в’язкості мокротиння, розріджує її.

Під впливом амброксолу в трахеобронхиальном дереві у війок миготливого епітелію збільшується рухова активність. Завдяки цьому поліпшується мукоциліарний транспорт. Ще один фармакологічний ефект амброксолу – посилення утворення ендогенного сурфактанту. Так називається поверхнево-активну речовину, яка в дихальних шляхах забезпечує ковзання бронхіального секрету.

Фармакокінетика

Після прийому таблеток, розчину або сиропу активна речовина за короткий проміжок часу і практично повністю всмоктується з травної системи. Максимальна концентрація, як зазначено в анотації до «Амброксолу», досягається через 0,5–4 години. При парентеральному введенні активна речовина швидко розподіляється по людському організму. Найвища концентрація визначається у легенях.

Амброксол метаболізується в печінці. В ході цього процесу утворюються фармакологічно неактивні метаболіти (глюкуроновые кон’югати і дибромантраниловая кислота). Період напіввиведення дорівнює 7-12 годин. При хронічній нирковій недостатності він збільшується, а ось при порушенні роботи печінки він залишається незмінним. Амброксол виводиться переважно нирками (приблизно 90% у вигляді метаболітів і 5% у незмінній формі).

Активна речовина проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар’єр, виділяється у годуючих жінок з молоком. Ці нюанси враховують лікарі, призначаючи препарат пацієнтам.