Медикаментозне взаємодія

Барбітурати, які пацієнт отримує на протязі тривалого часу, знижують ефекти парацетамолу. Дифлунизал на 50 % підвищує концентрацію парацетамолу в плазмі, внаслідок чого збільшується його гепатотоксичність.

Парацетамол знижує ефект урикозуричних ліків, підсилює дію непрямих антикоагулянтів. Якщо під час прийому даних таблеток приймати алкоголь, істотно підвищується ймовірність виникнення гострого панкреатиту.

Дротаверин послаблює протипаркінсонічні властивості кошти «Леводопи». Фенирамин при взаємодії з інгібіторами моноаміноксидази, етанолом, снодійними засобами та транквілізаторами посилює пригнічувальну дію на ЦНС. При одночасному застосуванні трициклічних антидепресантів, етанолу, рифампіцину або барбітуратів збільшується вірогідність токсичного впливу на печінку, тому подібних медикаментозних комбінацій рекомендується уникати.

Напроксен може знижувати діуретичну властивість фуросеміду, посилювати дію непрямих антикоагулянтів, посилювати токсичність сульфаніламідів і метотрексату, зменшувати виведення літію.

При одночасному застосуванні інших медикаментозних препаратів, що стимулюють ЦНС, або вживанні напоїв на основі кофеїну можлива виражена стимуляція нервової системи. Протисудомні препарати, похідні гідантоїну (фенітоїн), а також примідон та барбітурати можуть посилювати метаболізм і підвищувати кліренс кофеїну. Дисульфірам, пероральні контрацептиви, циметидин, ципрофлоксацин і норфлоксацин знижують процеси метаболізму кофеїну в печінці, уповільнює його виведення і збільшуючи його рівень в крові.