Статистика

Вчені стверджують, що резус – це ознака, яка залежить від расової приналежності та географії проживання. Наприклад, він є у 85 % представників європеоїдів, у 93 % негроїдів і 99 % азіатів та індійців. Характер впливу даної ознаки на народності поки не встановлено. У будь-якому разі наявність резусу передається в спадщину, не залежить від групи крові і не змінюється протягом життя.

Трохи історії

Резус – це ознака, який також був відкритий Карлом Ландштейнром. Але це сталося набагато пізніше першої сенсації – в 1940 році. Разом з американським лікарем-иммуногематологом Олександром Вінером вчений вперше виявив даний білок у крові макак, вид яких називається резус. Це був раніше невідомий агглютиноген – антиген D. Він не входив у систему груп крові АВО.

У ході досліджень у кров кроликів додавали еритроцити макак резус. В результаті був отриманий особливий вид сироватки. При змішуванні її з людською кров’ю різних груп у 85 % випадків відбувалося склеювання еритроцитів. Така сироватка отримала назву резус-позитивною.

Визначення фактора

Знання про власний резус необхідні в двох випадках. Це переливання крові та планування сім’ї. Щоб дізнатися резус-фактор людини, необхідно здати на аналіз каппілярную або венозну кров. Робити це необхідно в першій половині дня, на голодний шлунок. За день до цього з раціону необхідно виключити жирну їжу, ліки та алкоголь.

Найпоширеніший спосіб визначення резусу – це склеювання еритроцитів в чашці Петрі. Для цього в неї поміщають дві краплі крові і сироватку. Далі з’єднують їх скляною паличкою і отриману суміш нагрівають на паровій бані протягом 10 хвилин. Якщо при цьому з’являються червоні пластівці, значить, еритроцити склеїлися. Це свідчить про позитивний резус-факторі.