Особливості терапії
Насправді синдром Шегрена – це дуже серйозна, але не смертельна проблема. Якщо вчасно виявити симптоми хвороби і зайнятися лікуванням, ризик розвитку ускладнень буде мінімальний. Для пацієнтів важливо тільки одне – пам’ятати про важливість здорового способу життя. Тільки так можна зміцнити імунітет, що не дасть патологічного процесу далі розвиватися.
Сьогодні синдром Шегрена успішно лікується, але повністю позбавитися від захворювання неможливо. Так що після постановки діагнозу пацієнта чекає тільки симптоматична терапія.
Комплексне лікування дає можливість звести до мінімуму прояви хвороби і запобігти появу різних ускладнень. Самолікування в такому випадку суворо забороняється, оскільки таке рішення може спричинити за собою погіршення клінічної картини.
На ранніх стадіях лікарі рекомендують прийом імунодепресантів і гормонів. Для купірування запалення використовуються імуносупресори і глюкокортикостероїди. Ці препарати уповільнюють роботу імунітету і знижують його атаки на власні органи. Якщо у пацієнта сильно ослаблена імунна система, лікар може прописати антибіотики для профілактики приєднання вторинних інфекцій.
Клінічні рекомендації при синдромі Шегрена
Лікування цього захворювання передбачає максимальне полегшення стану пацієнта і боротьбу з аутоімунним збоєм:

Найчастіше лікарі призначають кілька ефективних препаратів:
- “Преднізолон” – глюкокортикоїд;
- “Солкосерил” і “Пармидин” – ангіопротектори;
- “Спленін” – імуномодулятор;
- “Гепарин” – антикоагулянт;
- “Циклофосфан”, “Азатіоприн”, “Хлорбутин” – циостатики;
- “Трасилол”, “Контрикал” – зупиняють вироблення деяких ферментів.