Вторинний туберкульоз: форми, причини, симптоми, діагностика і лікування

Діагностика

При виникненні тривожних ознак необхідно звернутися до терапевта. Лікар проведе огляд, збере дані анамнезу і при підозрі на наявність патології направить на лікування до фтизіатра.

Діагностика вторинного туберкульозу передбачає проведення наступних заходів:

  • Бесіда з пацієнтом. Фтизіатр вислуховує скарги, уточнює, чи мало місце бути первинне зараження туберкульозом. Крім того, фахівець оцінює ймовірність контакту пацієнта з носіями збудника.
  • Огляд. Клінічно значущими є наступні показники: кашель, апетит, температура тіла, потовиділення, розмір лімфатичних вузлів, маса тіла (точніше, її коливання за останній час).
  • Аналіз мокротиння.
  • Рентгенологічне дослідження.
  • Аналіз крові на виявлення антитіл до палички Коха.

На підставі результатів діагностики лікар складає найбільш ефективну схему лікування. Всі заходи проводяться в умовах стаціонару.

Консервативне лікування

Препарати підбираються виключно лікарем з урахуванням індивідуальних особливостей організму та результатів діагностики.

Лікування вторинного туберкульозу спрямована на знищення збудника і купірування симптоматики. Всі препарати поділяють на 3 групи: А, В і С.

До першої відносяться наступні медикаменти:

  • «Рифампіцин».
  • «Стрептоміцин».
  • «Піразинамід».
  • «Етамбутол».
  • «Ізоніазид».

Препарати групи А вважаються основними. Іншими словами, вони найчастіше призначаються хворим. При наявності у людини ВІЛ здійснюється заміна «Рифампіцину» на «Рифабутин».

Дивіться також:  Що таке гідраденіт? Як лікувати гідраденіт?

Якщо збудник стійкий до дії активних компонентів препаратів, пацієнтам показаний прийом засобів групи Ст. До них відносяться:

  • «Етіонаміду».
  • «Амікацин».
  • «Циклосерин».
  • «Капреоміцин».

У багатьох випадках лікарі призначають медикаменти групи С. Вони відносяться до фторхінолонів. Приклади засобів: «Левофлоксацин», «Офлоксацин».

У важких випадках показаний прийом бактеріостатичних препаратів. Як правило, лікарі призначають «Теризидон» і «Етіонаміду». Іноді в схему лікування включають і кошти з недоведеною активністю. До них відносяться: «Лінезолід», «Кларитроміцин», «Амоксиклав».

Стосовно схеми лікування. Перші 5 місяців пацієнтам призначається 2 або 3 препарату з основної групи. При наявності резистентності палички Коха все добові дозування показано випивати за 1 прийом. Так можна домогтися максимальної концентрації активних компонентів у крові. Ця ж схема лікування призначається пацієнтам, з якої-небудь причини прервавшим терапію раніше.

Існують і комбіновані протитуберкульозні препарати. На практиці застосовуються наступні медикаменти: «Рифинаг», «Римкур», «Фтизоэтам», «Протиокомб». Дані засоби містять від 4 до 5 активних речовин. Головний недолік комбінованих препаратів – значний список побічних ефектів.