Діагностичні принципи
Підозрюючи аутоіммунну патологію, необхідно перевірити кров хворого. Як уточнюють фахівці лабораторії діагностики аутоімунних захворювань СПБГМУ імені Павлова, таке дослідження має показати наявність специфічних аутоантитіл. Додатково проводиться тестування з метою виявлення сенсибілізації клітин. Іноді рекомендовано тестування РБТ. Альтернатива – перевірка інгібіції лейкоцітной міграції. Дослідження проводять за умови виявлення аутоантигена.
Перевіряючи стан хворого, потрібно уточнити HLA-фенотип і перевірити концентрацію компліментів С3, С4 – рівні будуть нижче норми. В лабораторії уточнюють зміст гамма-глобуліну. Підвищення показника понад середнього статистичного дозволяє запідозрити аутоімунне порушення. Додатково уточнюють імунорегуляторний індекс та специфічні відкладення в тканинах, уражених при захворюванні. Їм характерна інфільтрація лимфоидно-клітинного типу.
На прикладах: ВКВ
Серед порівняно часто зустрічаються аутоімунних патологій не останнє місце рейтингу належить системному червоному вовчаку (ВКВ). Діагностика аутоімунного захворювання сполучної тканини являє собою чималу складність для сучасної медицини. Уточнення стану – послідовна робота, яка обов’язково включає кілька етапів. Спершу лікар вивчає історію хвороби, уточнює симптоматику випадку, визначає всі значимі ознаки. Потрібно відсортувати їх хронологічно у міру появи. Потім направляють хворого на лабораторні дослідження, щоб підтвердити попередній діагноз. Відзначається індивідуальність історії хвороби для кожного конкретного випадку. Це зобов’язує підбирати відповідний терапевтичний курс також індивідуально.
Фахівці лабораторії діагностики аутоімунних захворювань СПБГМУ не раз звертали увагу на проблематику роботи з пацієнтами, що страждають на ВКВ. Правильно сформулювати діагноз в силах лише досвідчений ревматолог, що володіє високим кваліфікаційним рівнем. Завдання пацієнта – максимально відповідально співпрацювати з лікарем, спостерігатися в одного професіонала, здавати аналізи, коли це призначено. Якщо лікар вибирає якісь дослідження, всі їх потрібно проходити максимально швидко. Поки що немає єдиного спеціального аналізу, за підсумками якого можна було б діагностувати ВКВ. Завдання лікаря – комплексно оцінити відомості, отримані з численних лабораторних та інструментальних досліджень.
