Аутоімунний тиреоїдит

Терміном позначають аутоімунне ураження щитовидної залози. Захворювання протікає у формі хроніки, належить категорії запальних. Хронічно прогресує інфільтрація лімфою, спостерігаються процеси деструкції залозистої тканини, формується первинний гіпотиреоз. Вперше хворобу описав японський доктор Хашимото. Робота опублікована в 1912-му. Група ризику – жінки старше сорокарічного віку. Хвороба пояснюється генетичними факторами, впливом зовнішнього світу. Спровокувати захворювання можуть тривалий прийом надлишку йоду, опромінення, вплив інтерферону, нікотину.

Лікар, який займається діагностикою аутоімунного захворювання щитовидної залози, повинен опитати хворого і уточнити історію хвороби, направити потребує на спеціалізовані дослідження. Серед діагностичних критеріїв – зростання концентрації в крові антитіл щитовидки. Найбільш інформативними будуть показники вмісту антитіл до тиреопероксидазе, дещо менш корисна інформація про таких частинках до тиреоглобуліну. Звичайно знижується ехогенність залозистої тканини, її обсяг збільшується або зменшується (залежить від форми хвороби). Хворий аутоімунним захворюванням страждає первинним гіпотиреозом. Якщо хоча б один з перерахованих критеріїв АІТ не спостерігається, діагноз формулюють як ймовірний, але не поставлений абсолютно точно.